Марзєєв Олександр Микитович

С.А. Риженко, 3.Г.Гужва, М. О. Гужва

МАРЗЄЄВ О.М., САНІТАРНИЙ ЛІКАР  КАТЕРИНОСЛАВСЬКОЇ ГУБЕРНСЬКОЇ ЗЕМСЬКОЇ УПРАВИ У 1911-1914 р.р.

Олександр Микитович Марзєєв закінчив Московський університет у 1910 році. Перше повідомлення про діяльність Олександра Микитовича на Катеринославській землі належить до 1911 року, коли він у червні організував народні читання з медицини у Яковлевському селищі Бахмутського повіту.

26 червня 1911 року на лузі перед холерним бараком викосили траву, поставили козла з дошками, і була прочитана лекція "Про воду". У липні були проведені лекції "Про болотну лихоманку", "Про пияцтво", "Про сифіліс", "Про дітей". Слухачам роздавали брошури та листівки Пироговського товариства.

"В лекции о заразных болезнях я говорил о пользе санитарных попечительств, которые призваны заботиться об оздоровлении селений для предупреждения всевозможных эпидемий, приглашал слушателей исполнять советы санитарных попечителей" [1]. Використовуючи досвід проведення лекцій у Бахмутському повіті, О.М. Марзєєв писав до губернської управи про необхідність введення посад лекторів по одному на повіт, а також про те, що вибір лекцій та місць їх проведення має проводитись відповідно до рішення повітової наради лікарів, сумісно з санітарним лікарем повіту та самим лектором.

Просвіта населення в період підвищеної епідемічної захворюваності була необхідною для вироблення свідомого ставлення до тих чи інших інфекцій, створення моделі поведінки людини у свідомій профілактиці.
Пізніше такий інститут лекторів був створений губернською земською управою (1911р.). Серед перших запит на лекторів до губернської управи був надісланий Верхньодніпровським повітом. На той час Олександра Микитовича було запрошено на посаду санітарного лікаря цього повіту. Перша участь у засіданні Верхньодніпровської лікарсько-санітарної ради, відповідно до протоколу, відбулася 6 вересня 1911 р., і перші пропозиції О.М. Марзєєва були про підпорядкування пунктового фельдшера на час епідемії холери лікарю епідеміологічному, про організацію лабораторії при санітарному лікарі, про запрошення лікаря-лектора до повіту. Розглядаються проекти будинків Весело-Терновської лікарні, амбулаторії у Попельнастому, літнього бараку при Верхньодніпровській лікарні, квартир службовців земства. "По поручению уездной управы санитарный врач осматривает места будущих больниц, больничные постройки, помещения под временные амбулатории, некоторые промышленные заведения, школы " [3].
У 1911 році санітарному лікарю довелось оглянути 15 млинів та 5 маслобоєн. Як недолік О.М. Марзєєв відзначає розташування маслобоєн у самих селищах, поблизу жилих приміщень, а також забруднення ґрунту відходами виробництва. Дотримання санітарно-захисної зони підприємства, що має шкідливі викиди у вигляді мучного пилу, шуму працюючих жорен, шанувалось і в часи земства.

Враховуючи тимчасову працю на посаді санітарного лікаря Верхньодніпровського повіту, Олександр Микитович у звіті за 1911 рік віддає данину пошани своїм попередникам, що обіймали цю посаду раніше. "Много времени ушло у новых санитарных врачей на ознакомление с уездом и постановкой в нем медико-санитарной части; некоторым образом, может, пострадала преемственность работы. Одно можно заявить, что основные руководящие принципы деятельности у всех трех санитарных врачей уезда, сменявших друг друга, оставались те же. Это принципы, выработанные земской медициной России и положенные в основу санитарной организации нашей губернии. Благодаря этому, общий характер работы санитарного врача в уезде, направление его деятельности оставались неизменными в течение всего года" [3]. Пізніше модель і принципи діяльності земської санітарної організації Катеринославської губернії О.М. Марзєєвим трансформувались на територію України. 1 вересня 1912 року на нараді губернських санітарних лікарів ставиться питання про наукові відрядження санітарних лікарів строком на три місяці. О.М. Марзєєва, серед інших санітарних лікарів губернського земства, таке чекає у 1913 році. З питань наукових відряджень губернською нарадою визнано, "чтобы перед поездкой каждого санитарного врача в командировку санитарные врачи губернской организации обсуждали программу и план предстоящих занятий. Впервые поднимается вопрос об образовании среди санитарных врачей губернии по отдельным вопросам земской санитарии " [1].
Катеринославська губернія відчуває першочергову необхідність у спеціалістах, що мають особливі знання: "В данное время было бы желательно иметь санитарных врачей-специалистов по горному делу, водоснабжению, школьной гигиене". [1] Санітарна організація України у 1925- 28 роках вже мала спеціалістів з окремих видів нагляду, аналогічно земській медицині.

У Катеринославській губернії бурхливо розвивається гірнича промисловість, працюють рудники, шахти, що привертає велику масу прийшлого люду. Потрібен нагляд за умовами праці та умовами навчання дітей. Населення губернії за період з 1905 по 1911 рік подвоїлось за рахунок робітників рудників і шахт.
У 1913 році О.М.Марзєєв проводить три місяці у науковому відрядженні, місяць проводить у поїздках на Пироговський з'їзд та Всеросійську гігієнічну виставку, що відбулась у Москві.
На нараді губернських санітарних лікарів 1 вересня 1912 року прийнято "выработанную А.Н. Марзеевым и А.И. Пыжовым программу анкеты для собирания данных по постановке в экономиях губернии медицинской помощи для сельскохозяйственных рабочих". [1] Пізніше земські санітарні лікарі порушують питання орга-нізації спеціальної медичної допомоги для сільськогосподарських робітників в економіях, відповідно до їх умов праці та санітарного благополуччя.
Санітарній організації губернії треба буде вивчити санітарні умови праці робітників у сільськогосподарських економіях і докласти XII з'їзду лікарів та представників земських установ, [14] О.М, Марзєєв на раді 7 квітня 1912 року пропонує проводити реєстрацію хворих, що постраждали на сільськогосподарських роботах. З цією метою на лікарські ділянки направляються спеціальні бланки, які повертаються у губернську управу по закінченню роботи лікарсько-продовольчих пунктів.
Катеринославській губернії виділяється субсидія головної протичумної комісії у розмірі 40000 карбованців на покращення водопостачання. Перед земством ставиться питання про проведення першочергових заходів з поліпшення водопостачання у тих місцях, де необхідність цього вже встановлена і немає необхідності у додаткових гідротехнічних розвідувальних роботах. 7 квітня 1912 року на лікарсько-санітарній раді Верхньодніпровського повіту О.М. Марзєєв робить доповідь про чергові роботи з покращення водопостачання селищ повіту. Повідомляє, що чергові земські збори ухвалили заснувати при губернській управі гідротехнічне бюро у складі інженера-техніка, помічника та двох бурових майстрів.

Відповідно до постанови зборів, гідротехнічне бюро проводить пошукові роботи, складає проекти, плани та кошториси устрою водоймищ. "Согласно принятому собранием докладу управы, работы гидротехнического персонала должны преследовать санитарные цели и вестись при ближайшем участии губернского санитарного бюро, уездных санитарных врачей". [1] О.М. Марзєєв ставить завдання перед повітовими зборами про проведення обстежень санітарного стану водоймищ із залученням гідротехнічного персоналу для проведення розвідувань та пошуку способів покращення водопостачання.
7 квітня 1912 року О.М. Марзєєв ставить питання організації санітарних кураторств у Верхньодніпровському повіті. Санітарні кураторства села Попельнастого, Верхньодніпровського повіту під час холерної епідемії 1892 року зробили свій позитивний внесок. У звіті про діяльність санітарного лікаря за 1911 рік О.М. Марзєєв дає опис санітарного стану населених пунктів: "Немощеные, изрытые канавами улицы, никогда не подметающиеся базарные площади, балки со стоячей водой и кучами отбросов, грязные лавки, отсутствие всякого надзора за приготовлением и продажей на базарах съестных продуктов, полное отсутствие боен и бань - вот обычная санитарная характеристика таких центров уездов". Санітарному лікарю, без санітарних кураторств, із доглядом за дотриманням обов'язкових постанов у галузі санітарії не впоратись. "Лишь с организацией санитарных попечнтельств дело санитарного благоустройства селений может быть поставлено на правильный путь".
Згодом Олександр Микитович Марзєєв на XI губернському з'їзді земських лікарів і представників земських установ, що відбувся 20-29 березня 1914 року в Катеринославі, доповість про досвід роботи санітарних кураторів Катеринославської губернії. "Без сознательного отношения населения к задачам земской медицины, без самодеятельности народа в деле здравоохранения о широком и успешном оздоровлении русской жизни, наших сел и деревень говорить не приходится" [14]. О.М.Марзєєв пропонує використати з метою створення кураторств лекторів, які на той час, згідно з клопотанням Верхньодніпровського та інших повітів, працюють у Катеринославській губернії з 1911 року []].

Пізніше, у соціалістичні часи, прототипом санітарних кураторств стали громадські санітарні інспектори, що працювали до 80-х років минулого століття при кожному санітарному лікарі санепідстанцїї. Модель взаємодії перенесена з часів земської медицини. Різниця полягала в тому, що санітарні інспектори працювали на громадських засадах, складаючи акти обстежень об'єктів, а санітарні кураторства у повітах отримували субсидії від земства для проведення конкретних оздоровчих заходів (1000 карбованців на рік).
Будівельним роботам на земельній ділянці лікарні у Веселих Тернах, у сусідніх з лікарняним місцем садибах, передують обстеження санітарним лікарем джерел водопостачання, проводяться аналізи води, видобутої з бурової свердловини. Розглядаються норми, встановлені наукою та досвідом земської медицини. "На каждую тысячу населения должна приходиться одна штатная кровать лечебницы. Больница будет состоять из следующих зданий: главного корпуса с амбулаторией, заразного отделения, летнего барака, прачечной и квартир смотрителю, кухарке, прачке и другим; погреба, ледника, квартир врачу, фельдшерам и всех необходимых построек. Все главные постройки спроектированы кирпичными стенами в два кирпича, на каменном фундаменте, под железной крышей и при водяном отоплении. Весь пункт снабжен водопроводом и канализацией. Постройка Вольно-Хуторской больницы земству обойдется в 98000 рублей" [9].
На лікарсько-санітарній раді повіту 7 квітня М.М. Савенков, Г.Д. Коссовський, B.C. Татаринов і О.М. Марзєєв порушують питання про те, що "бетонные полы заразного отделения холодны, легко портятся, дают при подметании большое количество пыли, содержать их в должной чистоте не представляется возможным " [1].
Рада одностайно визнає улаштування бетонної підлоги недоцільним І небажаним. Рада приймає рішення про заміну бетонної підлоги на дерев'яну в тих лікарнях і школах, де вона вже є, і вносить зміни у проект, що розглядається. Розглядається дотримання гігієнічних норм і вимог за обсягом і площами палат заразного відділення, освітленістю та наявністю вентиляції, наявністю одежних шаф, шаф для брудної білизни.

До проведення щорічних віспощеплень у повіті лікарсько-санітарна рада повіту залучає студентів-медиків, оскільки необхідно зробити щеплення великій кількості населення і кожна вміла рука цінується. У 1910 році, відповідно до звіту О.М. Марзєєва, щеплень від віспи у повіті було проведено 18070, у 1911 році - 13686, у 1912 році - 15316, у 1913 році - 16 911. Кожний віспощепій проводить подвірні віспощеплення. "Труд вознаграждается по 60 рублей ежемесячно каждому оспопрививателю. На оспенный детрит на 1913 год уездом запрашивается 300 рублей" [3,4,9].
Крім віспи, у повіті реєструються дифтерит, скарлатина, кір. Підвищена захворюваність на тифи (черевний, висипний, поворотний).

У повіті реєструються випадки сибірки: від 46 випадків у 1911 році до 56 випадків у 1910 році. Випадків віспи - від 800 у 1907 році до 134 у 1910 році. Холера 1910 року залишила у повіті пам'ятний слід, захворіло 434 особи, були летальні кінці.
З 1911 року в губернії з метою профілактики холери широко використовуються санітарні кураторства, ведеться санітарно-просвітницька робота з населенням, покращуються водопостачання і умови праці на рудниках та заводах, що дали особливо велику кількість хворих. Ведеться нагляд за прийшлими робітниками за допомогою лікарсько-продовольчих пунктів, обладнаних на шляху слідування робітників на причалах, поблизу вокзалів та в місцях сільськогосподарських робіт. Санітарно-контрольні пункти, обладнані необхідними медикаментами і забезпечені лікарсько-фельдшерським персоналом (СКП), на вокзалах та в аеропортах збережені санепідслужбою на транспорті до цього часу. Пункти працюють цілодобово, перебувають під безпосереднім наглядом санепідслужби, під час холерної епідемії 1971 року та в інших екстремальних ситуаціях довели свою життєздатність. Протиепідемічні загони 1911р. працюють весь літній період і, за відсутністю випадків холери, надають населенню медичну допомогу. "В 1913 году в уезде, к при-меру, работало 4 эпидемических врача, 10 фельдшеров, 1 сестра милосердия. Участие санитарного врача в борьбе с эпидемиями заключалось в организации противоэпидемических мероприятий, в изучении санитарного состояния пораженных эпидемиями селений, в разработке плана оздоровительных мероприятий" [4].

17 листопада 1912 року на зборах санітарних лікарів Катеринославської губернії порушується питання про обстеження умов життя та праці робітників плотів, що становлять значну кількість на території губернії, зокрема, на території Верхньодніпровського повіту, і щорічно прибувають із верхів'я Дніпра в пошуках роботи. Робітники плотів перебувають у постійній сирості, холоді, погано харчуються і є частим джерелом інфекційних захворювань, що передаються водним шляхом, зокрема, холери, черевного тифу, дизентерії. "По приблизительным подсчетам, за время навигации в пределах Верхнеднепровского уезда проходит до 2000 плотов, направляясь в Екатеринослав". О.М Марзєєв вивчає умови харчування робітників, яке складається з хліба, круп, олії, чаю, цукру, сухої риби. До пайку часто входять тютюн і сірники. Готують їжу робітники самі на березі: варять борщ, кашу, супи. Ночують на землі, приставши до берега. Робітники п'ють кип'ячену воду.
На засіданні 10 грудня 1912 року, у зв'язку з появою чуми на межі з областю Війська Донського, губернським земством вживаються заходи з організації лікарсько-спостережних пунктів у місцях, недостатньо забезпечених лікарською допомогою з боку повітових земств. Прийнято рішення надрукувати змінені правила протичумної комісії і настанови для збирання та пересилання заразного матеріалу в лабораторії. Земством готуються до видання матеріали на допомогу дільничним лікарям.
О.М. Марзєєв виписує для повіту на 1912 рік періодичну літературу: журнали "Земський врач" вартістю 1О карб. 5коп., "Общественный врач" - 5карб. 5коп., "Вестник общественной гигиены, судебной и практической медицины" - 7карб. 15коп., "Туберкулез" - Зкарб. 5коп., "Фельдшерский вестник" - 4карб. 5коп.
На утримання лабораторії при санітарному лікарі Верхньодніпровського повіту на 1913 рік виділено 250 карб. На санітарні кураторства - 1ООкарб., на утримання обліковця при санітарному відділенні повітової управи - 480 карб. Санітарний лікар земства отримує 2000 карб. "В ведении санитарного врача находится все делопроизводство по санитарной части. Переписка по делам учстковой медицины сосредоточена в особом медицинском столе, который находится под общим руководством санитарного врача" [3]. Із 518 питань, що розглядались на колегіальному засіданні управи, у 1914 році санітарно-медичним відділенням Верхньодніпровського повіту розглянуто 61 питання, у діловодство надійшло 28 справ. Загальний кошторис витрат Верхньодніпровського повіту на 1914 рік склав 1.402.418 карб. 88коп. Медична частина становить 425.435карб. (30,3%) у порівнянні з 1913 роком - 303.313 карб.
Витрати по запобіганню та припиненню епідемічних хвороб у повіті (утримання телятників, одержання дифтерійної сироватки) – 1600 карб. На заходи, спрямовані на поліпшення санітарних умов і правильну постановку медичної справи (утримання санітарного бюро, організація медичних і санітарних з'їздів, допомога лікарським закладам) - 5105 карб. У тому числі на з'їзди лікарів - 400, на лабораторію - 250, на обліковця санітарного відділення, на пересувну виставку з медицини та гігієни - 200. На віспощепіїв - 1500 карб. [13].
16 червня 1912 року на лікарсько-санітарній раді О.М. Марзєєв піднімає питання про відновлення у повіті статистики по переміщенню населення. Статистика неодмінно має бути у взаємодії зі священнослужителями різних конфесій. Санітарному лікарю необхідно володіти інформацією про народжених дітей, про тих, що уклали шлюб, і про померлих. Без даних про переміщення населення статистика втрачає свою цінність.

У 1914 році у Верхньодніпровському повіті проживає 311795 осіб, площа повіту - 6161 квадратна верста.
На засіданні 16 червня 1912 року О.М. Марзєєв доповідає питання про перегляд інструкції для медичного персоналу повіту. Попередньо запитуються та вивчаються інструкції різних повітів, їх виявляється близько 50 (Катеринославської, Херсонської, Московської, Воронезької губерній). Згодом проект інструкції докладений Верхньодніпровським черговим 47повітовим земським зборам 1912 року і прийнятий за основу [9].
Відповідно до інструкції, всі земські лікарі користуються правом на тримісячне наукове відрядження з правом вибору наукового центру, із збереженням окладу і наданням субсидії земства у розмірі 300 карбованців. Звіт про наукове відрядження лікаря друкується і надсилається всім лікарям губернії, обговорюється на лікарсько- санітарній раді. Згідно з інструкцією, весь земський персонал на випадок смерті і втрати працездатності страхується земством: лікарі на 5000 карб., фельдшери - на 2000 карб. За вислугою років лікарі отримують пенсію 800 карб. на рік, фельдшери – 300 карб.
До обов'язків дільничного лікаря по боротьбі з епідеміями, згідно з інструкцією, входило своєчасне сповіщення про появу та поширення епідемічних, заразних захворювань із терміновим виїздом до вогнища. При появі небезпеки розповсюдження епідемії на місце виїжджає повітовий санітарний лікар, сумісно з дільничним лікарем з'ясовує причини, умови виникнення та розповсюдження епідемії та розробляє відповідні заходи. Заходи у вогнищі епідемії оформляються протоколом І надсилаються у повітову земську управу з копією - у санітарно-епідемічне відділення губернської земської управи. На місце епідемії викликається епідемічний лікар, розгортається заразний барак, забезпечується дезінфекція у будинках та заразних бараках. Усі хворі реєструються особисто епідемічним лікарем на епідемічних картках, заносяться до спеціального епідемічного журналу.
Олександр Микитович, маючи багатий епідеміологічний досвід роботи у земстві, звичайно переносив принципи і модель протиепідемічних заходів у санітарно-протиепідемічну організацію, котру очолив на території України. Екстрене повідомлення, карта епідеміологічного розслідування, ізоляція хворих, поточна, заключна дезінфекція, проведення лекцій та бесід мали своїм початком земську санітарну організацію. На початку кожного року земські лікарі зобов'язані відвідати школу, провести огляд учнів, ознайомитись із санітарно-гігієнічними умовами шкільних приміщень, доповісти про них лікарсько-санітарній раді для вживання тих чи інших заходів. У випадку появи заразних захворювань відвідування школи заборонялось, при підвищеній захворюваності школа закривалась, про що повідомлялось у земську управу, перед відкриттям школи проводилась дезінфекція.
До 1913 року санітарна організація губернії нараховує 14 санітарних лікарів із лабораторіями для проведення гігієнічних та бактеріологічних досліджень згідно з функціями нагляду. "Основные задачи - исследование наиболее вредных в санитарном отношении условий, выделяющихся по санитарному неблагополучию местностей в целях выяснения причин неблагополучия и принятия практических мер к оздоровлению, надзор за исполнением обязательных санитарных постановлений, организационное участие в борьбе с эпидемиями, выяснение причин их и изыскание предупредительных мероприятий, содействие возникновению санитарных попечительств. Ближайшим объектом санитарного изучения становятся промышленные предприятия, торгово-промышленные пункты, сельскохозяйственные экономии и т.п. места, представляющие особую опасность для здоровья населения" [5].
Нагляд за об'єктами мав "вибірковий" характер. Маючи, з одного боку, неозору піднаглядну територію повіту, недосконалу матеріально-технічну базу, нечисленний лікарський кадровий персонал, з іншого боку, широку програму санітарної організації губернії, санітарний лікар був не в змозі впоратися з усіма завданнями, що стояли перед ним, у повному обсязі. Повітове земство Верхньодніпровська на 1914 рік запрошує другого санітарного лікаря для організації нагляду за рудниками, оскільки їх у повіті налічується 17, з 12000 робітників, а також для проведення шкільно-санітарного нагляду за 96 земськими школами із загальною кількістю учнів 7255 і 184 училищами із загальною кількістю учнів 13724.
У звіті О.М. Марзєєва за 1913 рік дається гігієнічна оцінка стану шкільних споруд, шкільних меблів із конкретними прикладами тих чи інших недоліків, дається захворюваність школярів, аналізуються причини високих цифр. У дітей повіту найчастіше трапляються трахома, короста, недокрів'я, золотуха. Як на профілактику Олександр Микитович вказує на організацію гарячого харчування, організацію нічлігу для дітей, що живуть далеко від школи, повсюдне улаштування бань із безкоштовним обслуговуванням дітей, домагається введення посади окуліста, розробляє заходи з поліпшення санітарно-гігієнічного стану в школах, на що повітова управа виділяє у 1913 році 1200 карб., організацією займаються санітарні кураторства.
О.М. Марзєєв у 1913р. працює над улаштуванням ряду водопровідних споруд у сільських місцевостях, вирішує питання субсидії земством даних робіт. Обговорює вартість користування банями (для дорослих по 3-5коп. і безкоштовно для дітей), визначає регламент роботи бань із метою максимального їх використання населенням. Залучає санітарних кураторів до проведення дезінфекції хат, настилання в хатах дерев'яних підлог, що заміняють брудні та холодні земляні підлоги. Формує бібліотечку для населення з популярних брошур на медичні теми. Вивчає санітарні умови проживання робітників рудників: "На некоторых рудниках наряду с довольно удовлетворительными казармами до сих пор сохранились землянки и полуземлянки, многие казармы сильно переполнены. Не везде имеются сушилки и умывальники для рабочих. На ряде рудников неудовлетворительного качества водоснабжение - воды не хватает, она плохого качества. Ассенизация примитивная. Выгреба, помойные ямы и мусорные ящики переполнены. Шахтные воды совсем не очищенные, спускаются в протекающие реки Саксагань и Желтую". Вивчає, яких заходів було вжито для оздоровлення оточующого середовища: "Лозоватское санитарное попечительство в целях охраны реки Ингулец от загрязнения решило отвести особое место для мочки конопли, воспретило кожевенному заводу мочить в реке кожи, а владельцу мельницы - спускать в Ингулец отработанные воды. Постановило впредь воспретить устройство мельничных плотин из навоза" [4].
Населені пункти (на обліку -300) оглядаються при виникненні епідемії, при вирішенні питань водопостачання, звертається увага на проведення в селах санітарно-оздоровчих заходів. Принцип "вибіркового'1 нагляду пізніше буде покладений в основу соціалістичного санітарного нагляду.
У зібранні повіту з приводу влаштування трьох народних будинків у Саксагані, Софіївці, Лиховці і музею у пам'ять 50-річчя земства бере участь санітарний лікар О.М. Марзєєв. Народні будинки служать для народних читань із загальноосвітніх тем, зокрема, з гігієни, агрономії та ветеринарії. Ще дві мети народних будинків - улаштування пересувних виставок з гігієни та проведення засідань санітарних кураторств.

Останні виїзди О.М. Марзєєва на місце у повіті мали за мету визначення можливості розташування на земельній ділянці притулку для хронічних хворих, створюваного на пожертви приватної особи, дворянки Верхньодніпровського повіту Лизавети Яківни Харченко. "В апреле 1914 года комиссия в составе члена уездной управы Л.Ф. Сокуренко, санитарного врача А.Н. Марзєєва, участкового врача Н.Р. Яковицкого выезжала в Авдотьевку для осмотра места и переговоров с Е.Я. Харченко" [10].
За мобілізацією 19 липня 1914 року Олександр Микитович Марзєєв призивається на військову службу. Перервати роботу санітарної організації губернії у зв'язку з воєнними діями Росії і призовом санітарних лікарів Катеринославська губернська земська управа не вважає можливим, санітарним лікарям в екстремальних обставинах є чим зайнятися. Вільні вакансії санітарних лікарів заміщуються тимчасово запрошеними лікарями. До всіх проблем, завдань і принципів санітарно-протиепідемічної організації Олександр Микитович Марзєєв повернеться, але вже в іншій якості.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Врачебно-санитарная хроника Екатеринославской губернии, №№ 1 -2, 10 -11, 12.1912 год. - Екатеринослав: Типография губернского земства, 1912.
2. Журнал заседания Верхнеднепровского врачебно-санитарного совета совместно с представителями санитарных попечительств уезда, 9 марта 1914 г. - Верхнеднепровск, 1914.
3. Земская медицина в Верхнеднепровском уезде за 1911 год / Сост. земский сан. врач А.Марзеев. - Верхнеднепровск: Типография Любовского и Гинсбурга, 1913.
4. Земская медицина в Верхнеднепровском уезде за 1913 год. - Верхнеднепровск: Типография Витлима и Красильщика, 1915.
5. Краткий очерк земской медицины и санитарии в Екатеринославской губернии: Пояснения к экспонатам Екатеринославского губернского земства на гигиеническую выставку 1913 года в Москве / Сост. зав. сан. бюро А.Л. Смидович. - Екатеринослав: Типография губернского земства, 1913.
6. Отчет Верхнеднепровской уездной земской управы 50/ХХУ очередному уездному земскому собранию за 1914 год. - Верхнеднепровск: Типография Любовского и Гинсбурга, 1915.
7. Отчеты уездных санитарных врачей Екатеринославского губернского земства за 1911 год. - Екатеринослав: Типография Андрущенко, 1912.
8. Отчеты уездных санитарных врачей Екатеринославского губернского земства за 1913 год. - Екатеринослав: Типография Андрущенко, 1915.
9. Постановления Верхнеднепровского 47/ХХП Очередного уездного земского собрания 3-8/Х 1912 года, - Вехнеднепровск: Типография Любовского и Гинсбурга, 1912.
10. Постановления Верхнеднепровского ХХХУ чрезвычайного уездного земского собрания, Верхнеднепровск 13 мая 1914 г. - Верхнеднепровск: Типография Любовского и Гинсбурга, 1914.
11. Пятидесятилетие Екатеринославского губернского земства 1866 - 1916. - Екатеринослав: Типография губернского земства, 1916.
12. Рыженко С.А., Гужва З.Г. Клятва Богине Ги-гиене. - Днепропетровск: ИМА -пресс, 2001 год. - 360с.
13. Смета и раскладка денежных уездных земских повинностей по Верхнеднепровскому уезду на 1914 г. - Верхнеднепровск: Типография Любовского и Гинсбурга, 1914.
14. Труды XI губернского съезда земских врачей и представителей земских учреждений Екатеринославской губернии, 20 —9 марта 1914 года. - Т. 3. - Екатеринослав: Типография Андрущенко, 1914.

За матеріалами : Медичні перспективи .-2004.-№1

https://uk.wikipedia.org/

http://www.health.gov.ua/