Дзержинський Владислав Едмундович

1881-1942

Учений-психіатр, невролог.

Народився 10.03.1881 р. на Віленщині (територія сучасної Білорусі). Наймолодший у великій родині Дзержинських.

Медичну освіту здобув у Московському університеті (1901-1906 рр.). Після закінчення університету працював у Московській клініці нервових хвороб (1906-1913 рр.).

У 1911 р. захистив докторську дисертацію. З 1913 р. жив і працював у Харкові. Викладав у Харківському університеті.

З 1915 р. - доцент. З початку 1919 р. - професор неврології Катеринославського університету. У Катеринославському університеті певний час був деканом медичного факультету.

Після відокремлення від Катеринославського університету медичного факультету і перетворення його у медичну академію, а потім у медичний інститут працював у цих вищих навчальних закладах.

У 1922 р. від'їздить до Польщі, де спочатку очолює ординатуру неврологічного відділу військового шпиталю в Пшемислі, надалі - окружного шпиталю в Кракові.

З 1930 р. працює в Лодзі ординатором неврологічного відділу новоствореного шпиталю. На цій посаді перебував до початку Другої світової війни. Полковник Війська Польського.

За час перебування у Російській імперії видав 92 наукові праці. Був автором одного з перших польських підручників з неврології.
У Лодзі був відомий як автор багатьох наукових праць з практич¬ної неврології та знаний лікар-невролог.
Був членом Польського неврологічного товариства, брав значну участь у його роботі.
Заарештований гестапо і розстріляний 22.03.1942 р.

Основні праці: «Podrcznik Chorфізфолob Nerwowych. Czsc I: Neurologia Ogolna» (1925 р.); «Neurologia szczegolowa» (1927 р.).

За материалами: