Коваленко Олексій Васильович

1881-1961

Український лікар-терапевт, літератор, перекладач. Народився в селі Романкове (нині — у складі міста Кам'янського, колишнього Дніпродзержинська). У дореволюційні часи працював фельдшером у Кам'янському. Брав участь у революційних подіях 1905 року в Катеринославі, делегат Всеросійського з'їзду Селянської спілки в Москві. Під час переслідувань з боку поліції переховувався довгий час у селах Катеринославщини й у самому Катеринославі, зокрема в музеї ім. О. Поля. Олексій Коваленко був знайомий із Дмитром Івановичем з 1903 року. Вчений залучив його до фольклорно-лексикографічної роботи. Так, юнак записував фольклорний і лексичний матеріал, зібраний у сільській місцевості, й надсилав Д. Яворницькому. А ще виписував слова з творів С. Васильченка, Лесі Українки та інших письменників для «Словника української мови» Д. Яворницького. О.В. Коваленко — відомий перекладач «Слова о полку Ігоревім», автор спогадів про Д. Яворницького. У 1914 році разом з Марією Грінченко видав переспів Панаса Мирного «Слово о полку Ігоревім», у 1954-му — зробив власний переспів цієї пам'ятки.

Працюючи у Деконській заводській лікарні, розташованій в осередку соляної промисловості на Катеринославщині, О.В. Коваленко довідався про збір зразків порід для університету ім. Шанявського й Московського музею та запропонував Д.І. Яворницькому зібрати власну колекцію корисних порід і сольових покладів для музею ім. О. Поля. У листі від 15 грудня 1911 року він писав: «Є багато чого цікавого (прозора сіль, рожева в різних комбінаціях із глиною і т.п.), що заслуговує уваги спеціалістів. Є куски з дуже виразно зазначеними «годовыми кольцами». Надходять сюди і окам'янілості з угольної ери. Якщо і в них потреба, то можна буде урвати для музею Поля» [4]. У 1928 році він закінчив Дніпропетровський медичний інститут.

Олексій Коваленко частенько відвідував Дмитра Івановича вдома, зокрема, був у нього 2 травня 1938 року, а через дванадцять днів, тобто 14 травня того ж року, потрапив до в'язниці Дніпродзержинського міськвідділу НКВС. О.В. Коваленка звинувачували в участі в контрреволюційній українській націоналістичній повстанській організації, якої насправді не існувало. Під час слідства постало питання про зв'язок із Д.І. Яворницьким. Під тиском допитів він підтвердив, що бував у вченого в музеї та вдома й вони спілкувалися в дусі поваги до всього українського. Зміна керівництва Наркомату внутрішніх справ НКВС (у 1938-му після М.І. Єжова його очолив Л.П. Берія) та подальший щасливий збіг обставин урятували Коваленка [7, 8]. У січні 1939 року його справа була закрита, обвинуваченого звільнили. Збереглося одинадцять листів О. Коваленка до Д. Яворницького та шість — академіка до лікаря [2, 4].

За матеріалами: