Крікент Альфред Карлович
1902-1982
Лікар -хірург. 30 років керував лікарніею села Вільні Хутори на Дніпропетровщині
Альфред Карлович Крікент народився в селі Кам'янському , в сім'ї робітника Дніпровського заводу. Після закінчення Кам'янської класичної гімназії в 
1920 р А. Крікент надійшов на медичне відділення індустріального технікуму (зараз - Дніпродзержинський технічний університет), а потім, у зв'язку з ліквідацією відділення, був переведений в Одеський медичний інститут в 1921 р.
У 1925 році Альфред Карлович закінчив медичний інститут. Тема його дипломної роботи - «До питання про консервативних методах лікування згинальних контрактур колінного суглоба (при туберкульозному ураженні його)».
Після закінчення медінституту А.К. Крікент проходив інтернатуру (1925 - 1928 рр.) в першій робочій лікарні Каменського, працюючи ординатором хірургічного відділення. Іван Йосипович Мячиков, відомий хірург в Дніпродзержинську згадував, що «молодший Крікент днював і ночував у відділенні».
З березня 1928 р по 1932 р Альфред Карлович працював ординатором хірургічного відділення районної лікарні в м. Верхньодніпровську. У травні 1932 року він був переведений в лікарню с. Вільні Хутори, де пропрацював головним лікарем 30 років, до 1962 р.
Під час роботи А.К. Крікента в Вільнохуторській лікарні була створена електростанція, яка давала світло і в МТС,клуб, магазини, школу, сільраду, в будинок колгоспників в центрі села. Водопровід було оснащено електромотором, біологічна очисна станція була включена в загальну каналізаційну мережу. Було проведено ремонт лікарні. Стаціонар був розширений з 20 ліжок до 35 - 38, а потім до 50.
У 1932 р Альфред Карлович з сім'єю переїхав в Вільні Хутори і почав працювати в лікарні, яка була побудована земством ще до революціі, за типовим проектом. Там було автономне водопостачання, електрику і каналізація. У будинку лікаря було близько дев'яти кімнат, своя котельня, безліч комор. Після лікарської роботи Альфред Карлович пракцював на ремонтних роботах разом з робітниками,а ввечері робив і обхід хворих. Для нього не існувало вихідних або свят, якщо у нього був важкий хворий. Якщо хворих привозили вночі, операції робили при гасових лампах. Всі знали, в яке вікно треба стукати, щоб викликати Альфреда Карловича в лікарню.
30 серпня 1941 г. почалася окупація. Німці приїжджали один раз, побачили на інфекційному корпусі табличку з написом «тиф» російською і німецькою мовами, поїхали. В цьому корпусі були поранені червоноармійці, один офіцер пролежав 2 роки. У лікарню клали і тих, хто не хотів їхати до Німеччини.
Після війни Альфреда Карловича нагородили медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній Війні». Під час своєї роботи в лікарні Альфред Карлович зібрав велику бібліотеку, до війни виписував книги німецькою мовою, сам розробляв схеми операцій.
У лікарні сформувався міцний колектив медпрацівників. Всі вони працювали енергійно, намагаючись відновити здоров'я хворих, підняти санітарну культуру в селі, викорінити інфекційні захворювання. У 1937 р Вольнохуторская лікарня була визнана переможцем змагання, колективу було вручено перехідний Червоний Прапор, а головний лікар А.К. Крікент був нагороджений ціннім подарунком - патефоном.
У 1962 р Альфред Карлович переїхав до селища Дніпровське і почав працювати в новій лікарні: завідував відділенням, був провідним хірургом, працював ще 20 років - до самої смерті в 1982 р
Альфреда Карловича відрізняла надзвичайна відданість своїй справі, безкорисливість, скромність. Він був майстерним хірургом , який присвятив своє життя сільській медицині. Вулиця в Вільних Хуторах, де знаходиться лікарня (зараз санаторій), носить ім'я А.К. Крікента.
