Крікент Рудольф Карлович
1898– 1963
Крікент Р.К. увійшов в історію медицини завдяки своїм оригінальним ідеям і напрацюванням практично в кожному розділі хірургії. Його наукова та професійна діяльність має виняткове значення для хірургії Дніпропетровської області. Людина високої культури, він володів німецькою, французькою та латинською мовами, що дозволяло йому читати іноземні наукові статті в оригіналі та використовувати отримані знання в практичній роботі.
Народився в м. Кам'янське, Дніпропетровської області.
У 1916 р. Рудольф Крікент закінчив чоловічу класичну гімназію Кам'янського з золотою медаллю. Після присвоєння кваліфікації лікаря і річного відробітку в Одеському дерматовенерологічному інституті, двадцятип'ятилітній Крікент повернувся до Кам'янского. Це був тяжкий для міста 1923 рік. Наслідки громадянської війни, голоду, епідемій, масового безробіття найяскравіше виявлялися в лікувальних стаціонарах. Але дуже часто саме жахливі умови життя загартовують і розвивають кращі якості людини. Протягом трьох років Рудольф Карлович працював ординатором хірургічного відділу Кам'янської робітничої лікарні, де була закладена основа майбутньої діяльності хірурга та вченого.
1926 року його обирають ординатором пропедевтичної хірургічної клініки Дніпропетровського медінституту. По закінченні клінічної ординатури молодого фахівця направляють до Адамівської лікарні Божедарівського району. 1930 року Р. Крікента обирають асистентом факультетської хірургічної клініки Дніпропетровського медичного інституту. З 1931 по 1934 рік він хірург Мало-Янисольської лікарні на Маріупольщині. 1934 рік приніс Рудольфові Крікенту нове призначення у Кам'янському – місце ординатора хірургічного відділення першої міської лікарні. А вже через рік він отримав посаду асистента пропедевтичної хірургічної клініки Дніпропетровського медичного інституту.
1936 року Рудольф Карлович захистив роботу на вчений ступінь кандидата медичних наук, що затвердила Вища атестаційна комісія при комітеті у справах Вищої школи. Тема кандидатської дисертації вченого з Кам'янського – «Изменения со стороны сосудистой системы при спинномозговой анестезии». 1939 року Рада професорів Дніпропетровського медінституту одностайно присудила Крікенту звання доцента. В листопаді 1939 року Рудольф Карлович отримав нове призначення до Першого Харківського медичного інституту, де він підготував докторську дисертацію, присвячену пластичній пересадці органів і тканин.
Проте захистити дисертацію не вдалося. Почалася війна, яка ще збільшила гіпертрофовану підозрілість, притаманну радянському строю. 12 жовтня 1941 року хірурга Харківського медінституту заарештували за брехливим доносом, із якого випливало, що він порушив правила світломаскування, аби подати сигнал гітлерівським льотчикам для бомбування Харкова. І Крікента Рудольфа Карловича засудили Особливою нарадою НКВС на вісім років позбавлення волі.
Після шестирічного терміну, проведеного в підрозділі №УЕ-148 у Казані, Рудольф Карлович Крікент повернувся на батьківщину, де йому дозволялося проживання без права виїзду навіть на лікування, проте з обов'язковою щотижневою відміткою в міському відділі НКВС. На той час вже дев'ять років у невідомій спільній могилі покоїлись останки його молодшого брата Едмунда, розстріляного 1938 року в період страшних репресій у Дніпродзержинську. Десь у Північному Казахстані спецпереселенцем жив старший брат Оскар. Ще в листопаді 1942 року після секретного наказу Сталіна про переселення німців, його з родиною вивезли до трудармії в Молотівську (Пермську) область. І лише Альфред, який пережив окупацію на Вільних Хуторах під Верхньодніпровськом, де працював головним лікарем місцевої лікарні, дивом уник переслідувань.
У Дніпродзержинську діяльність Рудольфа Карловича Крікента почалась у першій міській лікарні, де він завідував хірургічним відділенням. Маючи глибоку теоретичну підготовку, він був справжнім генератором ідей і пропозицій в хірургії, створював атмосферу пошуку нових рішень хірургічних проблем. Щотижня в прибудівлі двохповерхового будинку хірургічного відділення, так званого «курника», відбувалися конференції для хірургів. Обговорювали останні досягнення вітчизняної та світової хірургії, нові монографії. Рудольф Карлович вимагав від молодих колег ширше дивитися на поле своєї діяльності, намагатися зрозуміти процеси, які відбуваються в глибинах людського організму, щоб хірургічне втручання принесло хворому користь. Сам Рудольф Карлович міг після напруженого робочого дня просидіти ніч біля ліжка пацієнта, слідкуючи за його станом. Для нього це було цілком природньо, бо вищою цінність була людина, її здоров'я, а головним у житті Рудольфа Крікента – його робота.
Починаючи з 1948 року, Р.К. Крікент вивчає травми грудної клітини у робітників металургійного заводу ім. Дзержинського. Можна лише захоплюватися мужністю та вмінням хірургів тих років, яким при місцевій анестезії доводилося надавати хірургічну допомогу постраждалим в ургентному, тобто, терміновому порядку. До 1959 року Рудольф Карлович зібрав і вивчив три тисячі (!) випадків таких пошкоджень. Як у вітчизняній, так і в зарубіжній практиці аналогів проведеної роботи за масштабами та глибиною досліджень просто не було. Крікент підготував докторську дисертацію «Закрытые травмы грудной клетки мирного времени», яка являла собою велику й цінну працю для практики охорони здоров'я я.
Доцент Крікент вільно оперував на органах черевневої та грудної порожнини, на сечовивідних шляхах і опорно-руховому апараті, на периферійній і центральній нервовій системі. Він заохочував молодих хірургів шукати нестандартні рішення й одночасно ставив наріжним каменем здоров'я людини. Якось до хірургічного відділення лікарні потрапив складний пацієнт, якого сьогодні назвали б бомжем. Талановитий колега Л. Решетов запропонував Р. Крикенту застосувати метод операції, розроблений лише теоретично. «Добре, оперуй, – згодився Рудольф Карлович.– Кістьми ляж, але щоб хворий вижив!»
Крікент багато працював сам, постійно вчився та вчив. Йому належить понад вісімдесяти друкованих робіт із різних питань хірургії. Колеги, співробітники, а згодом – студенти називали Рудольфа Карловича «двічі професором». І в цих словах, повних поваги й данини його енциклопедичним знанням, не було перебільшення. Він, реферуючи наукову літературу, зібрав у себе вдома на вулиці Р. Люксембург велику картотеку з підрядними примітками з усіх відомих йому випадків хірургічного втручання. Авторитет Рудольфа Крікента, лікаря і людини, був незаперечним. Те, що тепер патетично називають життєвим подвигом, для людей типу Рудольфа Карловича Крікента було цілком природнім стилем життя. Підіймаючись щаблями службових сходів, він найменше думав про кар'єру.
З другого січня 1948 року по тридцяте серпня 1956-го Р.К. Крікент послідовно працював завідувачем хірургічного відділення першої міської лікарні Дніпродзержинська й одночасно провідним хірургом шпиталю для інвалідів Великої Вітчизняної війни, пізніше – головним хірургом 9-ї міської лікарні. Саме в Дніпродзержинську, починаючи з 1955 року, Крікент почав уперше проводити резекції легень хворим на туберкульоз під місцевою анестезією. Таких фахівців як він у Дніпропетровській області й Україні налічуються одиниці.
1956 року з'явилася можливість переїхати до Дніпропетровська. Р.К. Крікент продовжив свою наукову та практичну діяльність як доцент 2-ї шпитальної хірургічної клініки професора Д.П. Чухрієнка, котрий зібрав кращих фахівців Дніпропетровської області. Для Рудольфа Карловича не існувало ніяких меж в хірургії чи гінекології. Він завжди знав усіх хворих у відділенні. З 1961 по 1963 рік кандидат медичних наук доцент Р. Крікент очолював кафедру загальної хірургії Дніпропетровського медичного інституту, організованою на базі другої лікарні. За активної участі Рудольфа Крікента були закінчені та успішно захищені дві докторські та п'ять кандидатських дисертацій його колег.
За матеріалами:
