Микола Матвійович Бондаренко у 1960 році з відзнакою закінчує лікувальний факультет Дніпропетровського медичного інституту. У 1960 – 1967 рр. – хірург, головний лікар Новопокровської районної лікарні Дніпропетровської області. Після трьох років аспірантури на кафедрі шпитальної хірургії ДМІ достроково захищає кандидатську дисертацію. З 1970 р. до 1974 р. – асистент, доцент цієї кафедри. У 1974 – 1981 рр. обіймає посаду головного хірурга Дніпропетровського обласного управління охорони здоров’я, одночасно працюючи за сумісництвом доцентом кафедри шпитальної хірургії. В 1977 році успішно захищає докторську дисертацію на тему «Гострий холецистит». З 1981 року до 2002 року працює завідуючим кафедри хірургії ДДМА. У 1984 році Миколі Матвійовичу було присвоєно звання професора.

Професор М.М. Бондаренко – відомий науковий працівник, педагог, хірург вищої категорії, вірний учень і послідовник свого відомого вчителя, професора Д.П. Чухрієнка. Основним його науковим напрямом є невідкладна хірургія, хірургія органів травлення. Підготував 10 кандидатів та 2 докторів медичних наук. Виконав понад 10 тисяч оперативних втручань. Автор 338 наукових робіт, 5 монографій, навчальних посібників та підручника з хірургії. Має 10 винаходів та патентів України, 40 раціоналізаторських пропозицій. Активний учасник з’їздів хірургів СРСР та України.

Наукова діяльність професора М.М. Бондаренка була тісно пов’язана з його зусиллями із вдосконалення хірургічної допомоги населенню Дніпропетровської області. На посаді головного хірурга Дніпропетровського обласного управління охорони здоров’я він зробив значний внесок у покращення організації невідкладної хірургічної допомоги, в тому числі завдяки відкриттю спеціалізованих відділень з лікування шлунково-кишкових кровотеч, гострого панкреатиту, механічної жовтяниці. Беззаперечний авторитет професора М.М. Бондаренка був підтверджений довірою його колег, лікарів-хірургів, які протягом 20 років обирали його Головою наукового товариства хірургів Дніпропетровської області.

М.М. Бондаренко нагороджений знаками «Відміннику охорони здоров’я» та «За відмінні успіхи в роботі», «Ветерану праці», нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни», грамотою Верховної ради України, багатьма подяками і грамотами медичної академії, районної, міської, обласної ради. Указом президента України йому присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України».

Вихований на принципах гуманізму, Микола Матвійович втілюєвав їх у життя. Це проявилося  в його чуйному ставленні до хворих, студентів, колег, які віддячили йому своєю щирою любов’ю та глибокою повагою.

Наукові праці: 

За матеріалами: 

• http://esu.com.ua