УДК 617 (092) ТОМАШЕВИЧ В.Ц.

М.В. Трофімов,                             

С.І. Баранник,                              

C О Мунтян
В.П. Кришень

ПРОФЕСОР ВІНСЕНТ ЦЕЗАРЕВИЧ
ТОМАШЕВИЧ - ЗАСНОВНИК КАФЕДРИ ЗАГАЛЬНОЇ ХІРУРГІЇ
(до 140-річчя від дня народження)

ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України» кафедра загальної хірургії

вул. Дзержинського, 9, Дніпропетровськ, 49044, Україна SE «Dnipropetrovsk medical academy of Health Ministry of Ukraine»

Department of general surgery

Dzerzhinsky str., 9, Dnipropetrovsk, 49044, Ukraine

e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

У цей час згадують не тільки досягнення і внесок у розвиток національної і світової науки. Великої пошани потребують за­сновники кафедри, люди, які перші заклали фун­дамент і створили умови для подальшого її ста­новлення і розвитку. У цій статті ми згадуємо внесок професора Вінсента (Ві- кєнтія) Цезаревича Томашевича не тільки у створення нашої кафедри, але й організацію і перші кроки становлення нашої академії [1-3]. Багато років було мало відомо про його жит­тєвий шлях і внесок у світову науку. Навіть після згадок в опублікованій літературі тривалий час значилось - «роки життя невідомі». Активна гру­па співробітників кафедри загальної хірургії визначила для себе за необхідне відновити основні етапи життя і діяльності засновника нашої кафедри. Цьому сприяла кропітка робота з вітчизняними й закордонними літературними джерелами, дружні зв’язки з польськими коле­гами Варшавської медичної академії та Медичної академії м. Лодзь. Було не тільки визначено справжнє ім'я засновника нашої кафедри, але й встановлені дати його життя, визначений його нелегкий творчий і орга­нізаторський шлях у медицині в нашій дер­жаві та після повернення на історичну батьківщи­ну. До того ж, у цьому році виповнюється 140 років від дня його на­родження. Результати нашої пошукової й аналі­тичної роботи ми пред­ставляємо у цій ювілей­ній статті.

Вінсент Цезаревич Томашевич народився 5 квітня 1876 року в перед­місті м. Могилів. Його батьком був Цезар Томашевич, начальник залізничної станції Грязі, який був департований з Польщі до Росії як учасник повстання 1863 року. Мати - Ізабель Полєвська. Батько В. Томашевича був сином лікаря і мріяв дати медичну освіту синові. Тому після закінчення середньої школи Вінсент вступив на медичний факультет Московського університету, де навчався з 1894 по 1900 р. Після закінчення університету обрав посаду повітового лікаря у с. Пісковатка Тамбовської губернії. З початком роботи молодий лікар виявив неабияку схильність до хірургії. Його мрія була опанувати хірургію й удосконалити свої хірургічні навички, що можна було зробити в хірургічних клініках того часу. Він спробував вступити до ад'юнкту­ри в клініку професора Клейна (Відень, Австрія), проте, через небажання адміністрації універси­тету брати на роботу поляків, вимушений був продовжити роботу як дільничний лікар у Липецькому повіті Тамбовської губернії. У 1901 році він отримав можливість стажуватися в хірургічній клініці Харкова під керівництвом професора Пєского. Після року стажування його, як здібного організатора і фахівця, було призначено на посаду головного лікаря земсь­кого госпіталю в Макорово.

У червні 1904 року В. Томашевича було мобілізовано як військового лікаря до лав російської армії і направлено в Манчжурію для участі в російсько-японській війні. Демобілі­зований наприкінці 1905 року з армії, молодий лікар у 1906 році, нарешті, отримав змогу про­ходити піврічне стажування з хірургії у клініці професора Роуса в Лозанні (Швейцарія). Після повернення в Росію В. Томашевич поступає на роботу в ІІІ Московську хірургічну клініку, якою тоді керував професор П.І. Дьяконов. Клініка на той час посідала провідне місце й була активним проповідником питань асептики й антисептики. Під час роботи в хірургічній клініці він багато оперує, збільшуючи хірургічну майстерність, вивчає різні напрямки хірургії, займається наукою. Його приваблює кістково-пластична хірургія, лікування гнійних ран, урологія та інше. Проведені дослідження з вивчення тубер­кульозного ураження стегнового суглоба у 138 хворих та наслідків їх лікування стали основою блискуче захищеної дисертації «О бугорчатке тазобедренного сустава». Після її захисту в.ц. Томашевич отримує звання доктора медицини [4].

З 1908 року він працює головним лікарем шпиталю у м. Суми (тоді Харківської губернії). Під час Першої світової війни, у жовтні 1915 року, був запрошений на посаду головного лікаря Феодосійської лікарні (Крим). У 1916 році він прибув до Катеринославської губернії. Доктор медицини В.Ц. Томашевич був одним з організаторів медичного університету в Катери­нославі. З 1917 по 1920 р. обіймав посаду декана медичного факультету, а в 1918 р. став засновни­ком кафедри загальної хірургії.

Кафедра загальної хірургії Катеринославсь­кого державного медичного інституту була орга­нізована у вересні 1918 року. Вона була роз­ташована на базі колишньої губернської земської лікарні і займала хірургічне відділення на 25 ліжок. Лекції читали у вестибюлі головного корпусу, в якому була клініка, або в одній з палат сусіднього корпусу, а також у лікарняній церкві, яка знаходилась на 2-му поверсі головного корпусу. Пізніше церкву було закрито і при­міщення переобладнали під аудиторію.

Штат кафедри складали 3 асистенти і 5 орди­наторів, серед яких слід відзначити Д.А. Васи­ленко, майбутнього професора і керівника кафедри загальної хірургії (1951-1961 рр.).

Професор В.Ц. Томашевич одночасно був і го­ловним лікарем закладу, тому мав можливість використовувати своє положення для організації кафедри (благоустрій приміщень, збільшення кількості ліжок, штату тощо). Він приділяв багато уваги якості лекцій, ретельно готувався до них, використовував новітні досягнення науки й досвід, отриманий протягом Російсько-японської та Першої світової війн. 24 лекції з основ хірургії з урахуванням перебігу і лікування інфікованих ран, які він читав протягом 1918-1919 рр., були видані в 1921 р. у вигляді підручника під назвою: "Лекції по хірургічній патології і терапії". Значну увагу на кафедрі приділяли і практичним заняттям, які проводили за типом курації хворих студентами IV курсу з ретельним написанням історії хвороби.

Щотижнево по суботах, у вечірній час, у квартирі професора за чашкою чаю проводили клінічні конференції, на яких обговорювали на­вчальну, лікувальну роботу за тиждень, і прово­дили обговорення лекцій професора. Доповідав кожний співробітник. Після обговорення питань приймали відповідні рішення. Обходи в клініці проводили 3 рази на тиждень і 3 дні на тиждень були операційними. Професор В.Ц. Томашевич багато оперував сам і навчав інших. Наукова робота базувалась також на проведенні наукових конференцій разом із трьома хірургічними клі­ніками, іноді із залученням патологоанатомів і мікробіологів. На конференціях проводили ре­тельне вивчення клінічних випадків.

Клініка займалася питаннями лікування ран (широко використовували метод постійного зрошення ран), оперативним лікуванням кіст­ково-суглобового туберкульозу. За період роботи в Катеринославському медичному інституті про­фесором В.Ц. Томашевичем, крім підручника, було опубліковано 28 наукових праць і видано монографію «Наука о ранах и их лечении» [1,3].

Наприкінці 1922 року у складі групи інтелі­генції польської національності, яку очолив професор Владислав Едмундович Дзержинський, після отримання Польщею незалежності, виїхав з родиною на батьківщину і прибув до Варшави. Проте, після невдалих спроб отримати роботу у Варшавському університеті, у жовтні того ж року він починає працювати за контрактом лі- карем-хірургом у лікарні Грудзіадз (м. Лодзь). У квітні 1925 року був призначений на посаду замісника міської лікарні у Лодзі і стає одним з провідних організаторів Соціального лікувального фонду м. Лодзь. Він багато оперує, консультує хворих у клініках і лікарнях, займається викладацькою діяльністю. У 1938 році стає членом Місцевого організаційного комітету Університетського коледжу лікарів у м. Лодзь, діяльність якого була припинена з початком Другої світової війни [5-7].

9 листопада 1939 р. професора В. Томашевича було заарештовано разом із п'ятдесятьма іншими відомими мешканцями м. Лодзь як заручника, в межах так званої примусової дії проти місцевої інтелігенції, яку проводило місцеве гестапо. У концентраційному таборі він примушений був працювати в якості лікаря. Разом з іншими в'язнями табору був відправлений на завод Семюеля Аббе, але 16 січня 1940 року його було відпущено. Після звільнення, не очікуючи наступних репресій, він з родиною вирушає до Варшави, де працює під чужим ім'ям різно- робочим у господарчій крамниці.

Під час Варшавського повстання професор В.Томашевич стає організатором медичної допо­моги пораненим. Після придушення повстання у жовтні 1944 року знову потрапляє до концен­траційного табору у Прушкуве, з якого був звіль­нений через старість [8-12].

Після Другої світової війни професор В. То- машевич є одним із засновників університету в Лодзі (11 червня 1945 р.) і стає деканом медич­ного факультету в університеті. З 27.07.1945 р.

В. Томашевич був призначений керівником ІІІ кафедри хірургічних хвороб, яку очолював до 1959 року. Активна робота на цій посаді разом із провідними професорами факультету дала свої позитивні наслідки і 24 жовтня 1949 року на базі зазначеного факультету в Лодзі було створено медичний університет. У 1954 році В.Ц. Томаше­вич отримав звання професора хірургії. Крім активної діяльності в університеті, ним був за­снований Центр наукових досліджень захворювань периферичних судин у м. Іїндек Здруй [13-16].

Фахова і наукова діяльність В. Томашевича поєднувалась із активною громадською. Акти­віст Демократичної партії, він був депутатом останньої довоєнної сесії Ради м. Лодзь, а після війни протягом 10 років був членом Президії національної Ради м. Лодзь. Нагороджений орде­ном Прапора Праці першого класу і Золотим Хрестом за заслуги [1S-19].

Помер професор В.Ц. Томашевич 4 червня 1965 року. Похований на Центральному місько­му цвинтарі м. Лодзь.

Після смерті професора було видано його автобіографічні спогади, які містили багато ціка­вої й актуальної інформації про організацію соціальної медичної допомоги у м. Лодзь та створення медичного університету в Катерино­славі. На його честь на будівлі медичного універ­ситету встановлена пам'ятна дошка. Його ім'ям названа вулиця у м. Лодзь та маєток Реткіня [20].

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ