Попкова Євгенія Георгіївна

1896-1969

Інфекціоніст, доктор медичниїх наук, професор.1937-1948 - завідувач кафедри інфекційних хвороб ДМІ

У 1919 р. закінчила Харківський медичний інститут. Після його закінчення працювала лікарем амбулаторії, ординатором інфекційної лікарні, помічником головного лікаря.

З 1934 по 1939 рр. - асистент кафедри інфекційних хвороб Дніпропетровського медичного інституту.

З 1937 року – завідувач кафедрою. У 1940 р. захистила кандидатську дисертацію на тему «Про епідемічний паротит та про нейротропність його вірусу».

Під час фашистської окупації Дніпропетровська Є.Г.Попкова організувала і керувала підпільною групою медичних робітників на базі інфекційної лікарні, де подавала на комісію під різними прізвищами самих безнадійних хворих, домагаючись їхнього звільнення. Група здійснювала втечі військовополонених, що знаходилися на лікуванні у інфекційній лікарні. Усього група Є.Г.Попкової звільнила понад 800 чоловік. Крім того, вона надала медичну допомогу 5 тис. тяжкопораненим військовополоненим.

Історія діяльності підпільної групи інфекційної лікарні Дніпропетровська була занесена в «Історію Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.». Про щоденному подвигу лікарів можна прочитати в повісті Ігоря Голосовська «Коли палав широкий Дніпро» (1962), заснованої на документальних оповіданнях і спогадах очевидців.
У книзі П. вирішивши «Герої підпілля» написано: «Підпільники, самі люди великий відваги, захоплювалися мужністю свого керівника - О.Г. Попкової ». У 1943 році Є.Г. Попкова була заарештована гестапо, однак їй вдалося втекти.
Після звільнення Дніпропетровська від німецьких загарбників вона повернулася до виконання обов'язків завідуючої кафедрою, а в грудні 1948 року в Дніпропетровському медичному інституті ґрунтується нова кафедра дитячих інфекційних хвороб, першою завідувачкою якої і стала доцент О.Г. Попкова. Вона керувала кафедрою до 1956 р За цей час під її керівництвом були захищені 2 кандидатські дисертації. У 1954 р опубліковано монографію «Інтубація».
В серпня 1956 року наказом Міністерства охорони здоров'я СРСР Євгена Георгіївна була переведена в створений Запорізький медичний інститут удосконалення лікарів (ЗМАПО) на посаду завідуючої кафедрою інфекційних хвороб. У 1966 році Є.Г. Попкової присвоєно вчене звання «професор». Багатогранна трудова діяльність Євгенії Георгіївни була відзначена урядовими нагородами - Орденом Трудового Червоного Прапора, медаллю «За доблесну працю у ВОВ», Почесним знаком «Відмінник охорони здоров'я».

У 1975 році, до 30-річчя святкування Перемоги над фашистською Німеччиною, на прохання колективу лікарні та групи колишніх врятованих військовополонених, за великі заслуги перед радянським народом і за розвиток інфекційної служби Наказом Ради Міністрів СРСР (Постанова від 18.06.1975 р № 346) інфекційної лікарні міста Дніпропетровська присвоєно ім'я керівника геройського підпілля - професора Євгенії Георгіївни Попкової. В адміністративному корпусі в її честь відкрито меморіал. З цього часу комплекс будівель лікарні знаходиться на державному обліку як історичний пам'ятник. У ДМА МОЗ України свято шанується пам'ять професора Євгенії Георгіївни Попкової. Так, традиційні щорічні спортивні змагання професорсько-викладацького складу академії присвячені її пам'яті.

Науковий напрямок кафедри - проблеми кишкових інфекцій (черевний тиф, дизентерія, сальмонельоз, хвороба Боткіна), вірусних інфекцій (грип, ОРЗ, пневмонії), зоонозів (токсоплазмоз).

У лікувальну практику було впроваджено:

Специфічна діагностика і лікування токсоплазмозу.
Імуно-хіміотерапія черевного тифу.
Терапія при вірусних крупах у дітей.
Холеграфія і релаксаціонна дуоденографія при різноманітних жовтяницях.
Застосування пірогеналу для лікування затяжних форм вірусного гепатиту.
Застосування коротких циклів гормонотерапії при вірусному гепатиті.
Застосування дезоксірибонуклеази для лікування хворих оперізуючим лишаєм.
Оксигенотерапія при вірусному гепатиті.
За матеріалами :
Попкова Є.Г. //Професори (біографічний довідник професорів ДДМА):1916–2001:збірник біографій професорів ДМА/Дніпропетр.держ.мед.акад.:85; ред.О.В.Люлько.–Дніпропетровськ:Пороги,2002.– С.217-218