Зазибін Микола Іванович

1903-1982

Український радянський гістолог, професор, член-кореспондент АМН СРСР (з 1952 року), заслужений діяч науки УРСР (з 1954 року)

Народився в Таганрозі, у родині вчителя. Після закінчення гімназії у 1919 р. вступив на медичний факультет Донського (Північно-Кавказького) університету, який закінчив у 1925 р. Уже з перших років навчання в університеті Микола Зазибін проявив особливу схильність та цікавість до мікроскопічних досліджень. У цьому значну роль відіграв його талановитий вчитель, професор О. О. Колосов. Молодий науковець успішно навчався, одночасно працюючи на посадах служителя, препаратора, лаборанта, а після закінчення університету – асистента кафедри гістології. Таємниці тканин стали матерією його життя.

У 1913 р. М. І. Зазибіна обрали завідувачем кафедри гістології у щойно створеному Іванівському медичному інституті. У 33-річному віці обдарований дослідник захистив докторську дисертацію на тему: «Ембріогенез периферійної нервової системи». Продовжується його плідна викладацька і наукова праця в провідних російських медичних вузах. А надалі доля відкриває йому шлях в Україну. У 1944 р. М. І. Зазибін переїхав до Дніпропетровська, де очолив кафедру гістології медичного інституту. В умовах післявоєнних труднощів він зумів на високому рівні організувати навчальний процес та наукові дослідження, за що згодом йому було присвоєно почесне звання «Заслуженого діяча науки УРСР» і обрано членом-кореспондентом АМН СРСР. М.І.Зазибін спільно із співробітниками кафедри не тільки відновив та істотно розширив матеріальну базу, майже повністю втрачену під час війни, не тільки організував на високому рівні педагогічний процес, але й широко розвинув дослідження розвитку і реактивності периферійної нервової системи тварин і людини.

У 1954 році професор М. І. Зазибін очолив кафедру гістології Київського медичного інституту. При кафедрі відкрилися унікальний музей історії мікроскопії, ембріологічний музей, музей історії кафедри з рідкісними експонатами. Упродовж п'яти років Микола Іванович був заступником директора КМІ з наукової роботи.

Провідним науковим напрямком кафедри гістології КМІ стало вивчення вікових і реактивних змін периферійної нервової системи. В основну цих досліджень було покладено вивчення за допомогою вітальної та мортальної мікроскопії матеріалу, отриманого від великої групи хребетних тварин і людини після впливу на них різноманітних фізичних, хімічних та біологічних подразників. Було доведено, що в організмі протягом онтогенезу постійно відбуваються явища подразнення, дегенерації та регенерації, адаптації різних частин периферійної нервової системи.

М. І. Зазибін вперше у світовій літературі описав своєрідні нервові закінчення зародків ссавців, які не зустрічаються у дорослих осіб. Учений, на противагу панівному на той час уявленню про відсутність нервових елементів у хрящах, виявив нервові волокна не лише в охрясті, але й у глибині хрящової тканини. У слизовій оболонці носової перегородки він вперше описав дифузний нервовий ганглій. Микола Іванович довів, що регенеруючі нервові волокна з'являються в новоутвореній сполучній тканині шкірної рани не через 8-12 діб, а вже через декілька годин після пошкодження.

Він запровадив у наукову лексику такі терміни, як «аутоневротомія», «охоронний неврогенний вал», «колатеральна регенерація», які до сьогодні широко вживаються в медичній літературі.

Наукові праці

Зазибін Н. І. - "Ембріогенез периферичної нервової системи" (дис. Д.м.н.), М., 1936
Зазибін Н. І. - "Олександр Олександрович Колосов" // Архів анатомії, гістології та ембріології, 1937, т. 17, вип. 1