Компанієць Соломон Маркович

KompaniyetsКомпанієць Соломон Маркович (25.12.1872 (06.01.1873), м. Кременчук, нині Полтавська обл. – 24.05.1941, Харків) – лікар-отоларинголог, доктор медичних наук, професор.

У 1897 році закінчив медичний факультет Київського університету. Вивчав патологічну анатомію при Петербурзької військово-медичної академії. З 1900 року працював в Катеринославі (нині Дніпро). У той же час зацікавився питаннями отоларингології і для її вивчення поїхав за кордон. Проходив навчання у провідних фахівців того часу: Політцера, Штерна, Гаєка, Хіарі, Урбанчіча.

Після повернення в 1912 році захистив в Петербурзькій військово-медичної академії докторську дисертацію на тему «До питання про частоту перетворений глухоти серед постраждалих від нещасних випадків і про методи її виявлення», визнану основоположним працею по експертизі приглухуватості і глухоти.
Після цього повертається до Катеринослава, де в 1920 році стає доцентом кафедри Катеринославського медичного інституту. Незабаром тут же отримує професорську посаду.

У 1924 році заснував перший радянський отоларингологічне періодичне видання - «Журнал вушних, носових і горлових хвороб», - редактором якого залишався до самої смерті.

У 1930 році стає директором клініки хвороб вуха, горла і носа 1-го Харківського медичного інституту і Українського інституту вдосконалення лікарів. У тому ж році очолює отоларингологічному кафедру Харківського стоматологічного інституту, після закриття якого в 1938 році призначається на посаду наукового керівника Українського центрального науково-дослідного інституту з хвороб вуха, горла і носа.

У 1941 призначений завідувачем оториноларингологічної кафедри інституту удосконалення лікарів і Київського стоматологічного інституту.
Помер в 1941 році в Харкові.

Компанійцеві належить 124 опубліковані наукові роботи по медицині. Він займався питаннями фізіології і патології слухового і вестибулярного апарату, в тому числі писав про контузійні ураження, поранення верхніх дихальних шляхів, глухонімоту, старечу приглухуватість.
Також Компанієць розробив методи дослідження слуху та прилад для визначення кута протиобертання очей.
Великий внесок вніс в навчання майбутніх отоларингологів, є автором медичних підручників і посібників.
У 1932 р удостоєний звання заслуженого професора.
Очолював Товариство оториноларингологів УРСР і склеромного комітет Наркомату охорони здоров'я УРСР.

Праці:

  • Rhinitis sicca anterior при цинге // ВД. 1922. № 24–26
  • К вопросу о механизме возбуждения отолитового аппарата // Там само. 1928. № 23–24
  • Хвороби вуха, носа і горла: Підруч. К., 1938 (спів­авт.)
  • Сифилис уха // Осно­вы и достижения соврем. медицины. К., 1938. Т. 3; Болезни уха, горла и носа: В 3 т. К., 1941 (спів­авт.).
  • Матеріали до питання про вплив повітряної контузії на функції слухового і вестибулярного апаратів. Катеринослав, 1925
  • Хвороби вуха. Харків, 1934
  • Оториноларингологія. Київ, 1936
  • Хвороби вуха, носа і горла. М., 1942
  • Хвороби носа і навколоносових пазух. Київ, 1949.

За матеріалами: