Медична еліта краю

Золотий фонд інтелектуальної та духовної еліти Дніпропетровщини

• Березницький Яків Соломонович

  завідувач кафедри факультетської хірургії та хірургії інтернів Дніпропетровської державної медичної академії,заслужений діяч науки і техніки України Яків Соломонович Березницький народився 22 лютого 1947 року у Дніпропетровську.
  
  Після закінчення середньої школи та навчання у технікумі, у 1967 році вступає на лікувальний факультет Дніпропетровського медичного інституту, який закінчує у 1973 році.
  
  Відтоді й розпочалась його трудова біографія на посаді лікаря-хірурга Дніпропетровської міської лікарні № 16, у якій працював до 1978 року.
  
  Подальша трудова діяльність пов`язана з Дніпропетровським науково-дослідним інститутом гастроентерології (з 2000 р. – Інститут гастроентерології АМН України). Із серпня 1978 року – старший науковий співробітник, з 1989 року – завідувач відділу хірургії органів травлення, з 1995 р. до 2000 р. поєднує посади завідувача відділу хірургії органів травлення та завідувача кафедри хірургії інтернів Дніпропетровської державної медичної академії (з 1996 року – кафедра факультетської хірургії та хірургії інтернів). І вже в 2001 році Я.С. Березницький стає завідувачем кафедри факультетської хірургії та хірургії інтернів Дніпропетровської державної медичної академії.
  
  У процесі трудової діяльності повністю розкрився науковий, педагогічний та організаторський талант Я.С.Березницького. Науково-практичний напрям його діяльності – хірургічне лікування гастроентерологічної патології, втілення методів ендоскопічної хірургії, розробка методів та приладів для профілактики та лікування післяопераційних ускладнень. Окрім наукових досліджень, пов`язаних із хірургією, протягом багатьох років Я.С. Березницький приділяє багато уваги розробці госпітальних інформаційних систем, спрямованих на вирішення питань, що пов’язані з оцінкою якості лікувально-діагностичного процесу, медико-економічного планування роботи лікувального закладу та фактично наданих медичних ресурсів.
  
  Я.С.Березницький – автор більш ніж 300 наукових та науково-методичних робіт, у тому числі 12 монографій, довідників, підручників та науково-методичних посібників.
  
  За плідну творчу працю Я.С. Березницького нагороджено Грамотами Міністерства охорони здоров’я України, Почесною Грамотою Кабінету міністрів України. Йому присвоєно звання «Заслужений діяч науки і техніки України».
  
  

• Бондаренко Микола Матвійович

  Доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Микола Матвійович Бондаренко народився 27 вересня 1936 року в с. Турія Новомиргородського району Кіровоградської області в сім`ї селянина.
  
  В 1960 році з відзнакою закінчує лікувальний факультет Дніпропетровського медичного інституту. У 1960 – 1967 рр. – хірург, головний лікар Новопокровської районної лікарні Дніпропетровської області. Після трьох років аспірантури на кафедрі шпитальної хірургії ДМІ достроково захищає кандидатську дисертацію. З 1970 р. до 1974 р. – асистент, доцент цієї кафедри. У 1974 – 1981 рр. обіймає посаду головного хірурга Дніпропетровського обласного управління охорони здоров’я, одночасно працюючи за сумісництвом доцентом кафедри шпитальної хірургії. В 1977 році успішно захищає докторську дисертацію на тему «Гострий холецистит». З 1981 року до 2002 року працює завідуючим кафедри хірургії ДДМА. У 1984 році Миколі Матвійовичу було присвоєно звання професора.
  
  Професор М.М. Бондаренко – відомий науковий працівник, педагог, хірург вищої категорії, вірний учень і послідовник свого відомого вчителя, професора Д.П. Чухрієнка. Основним його науковим напрямом є невідкладна хірургія, хірургія органів травлення. Підготував 10 кандидатів та 2 докторів медичних наук. Виконав понад 10 тисяч оперативних втручань. Автор 338 наукових робіт, 5 монографій, навчальних посібників та підручника з хірургії. Має 10 винаходів та патентів України, 40 раціоналізаторських пропозицій. Активний учасник з’їздів хірургів СРСР та України.
  
  Наукова діяльність професора М.М. Бондаренка була тісно пов’язана з його зусиллями із вдосконалення хірургічної допомоги населенню Дніпропетровської області. На посаді головного хірурга Дніпропетровського обласного управління охорони здоров’я він зробив значний внесок у покращення організації невідкладної хірургічної допомоги, в тому числі завдяки відкриттю спеціалізованих відділень з лікування шлунково-кишкових кровотеч, гострого панкреатиту, механічної жовтяниці. Беззаперечний авторитет професора М.М. Бондаренка був підтверджений довірою його колег, лікарів-хірургів, які протягом 20 років обирали його Головою наукового товариства хірургів Дніпропетровської області.
  
  М.М. Бондаренко нагороджений знаками «Відміннику охорони здоров’я» та «За відмінні успіхи в роботі», «Ветерану праці», нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни», грамотою Верховної ради України, багатьма подяками і грамотами медичної академії, районної, міської, обласної ради. Указом президента України йому присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України».
  
  Вихований на принципах гуманізму, Микола Матвійович втілює їх у життя. Це проявляється в його чуйному ставленні до хворих, студентів, колег, які віддячують йому своєю щирою любов’ю та глибокою повагою.
  
  

• Воронін Корнелій Валентинович

  Доктор медичних наук, професор-консультант кафедри акушерства та гінекології, заслужений діяч науки і техніки Корнелій Валентинович Воронін народився 2 серпня 1937 року в м. Нижній Новгород (Росія). У 1960 році закінчує медичний інститут, працює в Нижегородській області районним акушером-гінекологом.
  
  У 1962 році вступає до аспірантури на кафедру акушерства та гінекології Казанського медичного інституту, де у 1965 році захищає кандидатську дисертацію. З 1966 року – асистент, а з 1973 року – доцент кафедри акушерства та гінекології Казанського медичного інституту.
  
  У 1978 році К.В Вороніна, після захисту у Всесоюзному інституті акушерства докторської дисертації, призначають проректором з науково-дослідної роботи та завідувачем кафедри акушерства і гінекології в Північно-Осетинському медичному інституті. Згодом, лишаючись на посаді завідуючого кафедри, стає ректором Північно-Осетинського медичного інституту.
  
  З 1981 року завідує кафедрою акушерства та гінекології Дніпропетровського медичного інституту. У 1982 році за сприяння К.В. Вороніна та з допомогою міністра охорони здоров’я України А.П. Романенка організовано обласне спеціалізоване відділення акушерсько-гінекологічної реанімації та інтенсивної терапії, а в 1998 році, за підтримки мера м. Дніпропетровська І.І. Куліченка, введено в експлуатацію будівлю жіночої консультації міської лікарні № 9, у проектуванні та будівництві якої Корнелій Іванович брав безпосередню участь.
  
  На посаді професора-консультанта кафедри акушерства та гінекології Дніпропетровської медичної академії працює з 2005 року дотепер.
  
  К.В. Воронін – співавтор більше 200 опублікованих праць та 8 монографій. Був науковим консультантом докторської дисертації В.О. Потапова, науковим керівником 30 кандидатських дисертацій. На сьогодні є консультантом двох докторських та науковим керівником трьох кандидатських дисертацій.
  
  Основним напрямком наукових розробок К.В. Вороніна є питання пізніх гестозів, гемофілій та ендокринної патології у вагітних. Серед них інноваційними є програми з гемофілії та цукрового діабету у вагітних.
  
  Нагороджений урядовими нагородами та заохоченнями органів місцевого самоврядування, серед яких почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки».
  
  

• Деркачов Едуард Анатолійович

  Доктор медичних наук, професор Народився 12 липня 1939 року у селищі Гуляй Поле Запорізької області у сім’ї лікарів. У 1963 році закінчив санітарно-гігієнічний факультет Донецького медичного інституту.
  
  Працював лікарем у Луганській та Дніпропетровській обласних санітарно-епідеміологічних станціях. З 1970 по 2011 роки працював у Дніпропетровській державній медичній академії (нині – Державний заклад «Дніпропетровська медична академія МОЗ України»). З 1985 по 2007 рр. завідував кафедрою гігієни та екології.
  
  У 1975 році захистив кандидатську дисертацію «Гігієнічне вивчення водопостачання Західного Донбасу та рекомендації щодо його розвитку», у 1992 – докторську дисертацію «Гігієнічне обґрунтування видів та способів рекультивації пошкоджених земель при розробці корисних копалин».
  
  Розробив наукові основи та гігієнічні принципи охорони навколишнього середовища та систему реабілітації ґрунту від впливу важких металів, розвинув методологію вивчення стану громадського здоров’я населення в умовах багатофакторного впливу довкілля та впровадив нові методи ранньої до- нозологічної діагностики при масових профілактичних обстеженнях населення.
  
  Деркачов Е.А. – автор понад 250 наукових праць. За його участі підготовлені медико-екологічний атлас та екологічна карта Дніпропетровської області, 12 держстандартів та нормативних документів з гігієни навколишнього середовища та медичної екології. Підготував двох кандидатів та доктора медичних наук. Є співавтором 2-х монографій та 6 підручників, в тому числі «Комунальна гігієна» (2006 р.) та «Гігієна і екологія» (2007 р.). Автор багатьох винаходів.
  
  За цикл наукових робіт «Важкі метали, як небезпечні для людини забруднювачі навколишнього середовища в Україні: медико-екологічні дослідження, обґрунтування та досвід впровадження профілактичних заходів» нагороджений Державною премією України в галузі науки та техніки (2002 р.).
  
  

• Дзяк Георгій Вікторович

  Ректор ДЗ «Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України» Академік Національної Академії Медичних Наук України, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри госпітальної терапії № 2. Заслужений діяч науки і техніки України. Лауреат Державної премії України, почесний громадянин м. Дніпропетровська, депутат Дніпропетровської міської ради, почесний член Української федерації вчених, заступник голови асоціації терапевтів, кардіологів України.
  
  Народився 20 березня 1945 року в Дніпропетровську в сім’ї лікарів.
  
  У 1968 році закінчив з відзнакою Дніпропетровський ордена Трудового Червоного Прапора медичний інститут за спеціальністю «Лікувальна справа». В період навчання в аспірантурі названого закладу захистив кандидатську дисертацію «Особливості зовнішнього дихання і кардіогемодинаміки у спортсменів-плавців, підводників і водолазів» (1970 рік). У 1971 році тут же розпочав трудову діяльність асистентом кафедри госпітальної терапії, у 1980 році захистив докторську дисертацію «Гіпертрофія і дистрофія міокарда як наслідок гіперфункції серця», з 1979 – завідувач кафедри госпітальної терапії. У 1983 році йому присвоєно звання професора. Перший проректор з навчальної роботи у 1987-1996 роки, з 1996 року – ректор Дніпропетровської державної медичної академії.
  
  Професор Г. В. Дзяк – всесвітньо відомий вчений у галузі терапії і талановитий організатор вітчизняної науки. Він створив наукову школу кардіологів і ревматологів України. Під його керівництвом розроблено сучасний науковий підхід до діагностики, лікування і профілактики захворювань серцево-судинної системи, який широко використовується в закладах охорони здоров’я і дає значний медико-соціальний ефект.
  
  Як лікар-терапевт вищої кваліфікаційної категорії, Г. В. Дзяк проводить значну лікувально-консультативну допомогу хворим та організаційно-методичну роботу в лікувальних закладах міста і області. За роки лікарської діяльності ним надана висококваліфікована допомога десяткам тисяч терапевтичних хворих. Його особиста професійна майстерність відзначається у діагностиці, лікуванні і профілактиці захворювань серцево-судинної системи різних верств населення. За його безпосередньою участю в області удосконалюється система надання медичної допомоги кардіологічним хворим.
  
  Георгієм Вікторовичем Дзяком підготовлена блискуча плеяда вчених, які працюють в системі охорони здоров’я не тільки України, але й далеко за її межами. Під його керівництвом виконано 48 кандидатських та 14 докторських дисертацій. Результати наукових досліджень професора і його колег відбито в понад 400 наукових публікаціях. Під редакцією і при безпосередній участі Георгія Вікторовича видано вісімнадцять монографій, дев’ять навчально-методичних посібників і підручник з внутрішніх хвороб. Георгій Вікторович має 31 авторське свідоцтво і є співавтором двох відкриттів.
  
  Його вклад в науку та охорону здоров’я був неодноразово відзначений урядовими нагородами: орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (1997), ІІ ступеня (2001), медаллю «За заслуги в охороні здоров’я» імені М. Д. Стражеско (2001). Г. В. Дзяк нагороджений золотою медаллю Альберта Швейцера за великі заслуги у справі гуманізму та медицини, орденом «Святого Станіслава» ІV ступеня (2001). Ім’я Георгія Вікторовича відомо далеко за межами нашої країни. Його обрано академіком Нью-Йоркської академії наук (1998) та Академії медицини Польщі (1998) Г. В. Дзяк є членом Європейського кардіологічного товариства, дійсним членом Петровської академії наук та мистецтв Росії, міжнародної професорської асоціації.
  
  Теоретичні й практичні надбання Георгій Вікторович виклав у низці монографій, серед яких «Гиперлипидемии, атеросклероз, ишемическая болезнь сердца», «Невідкладні стани в клініці внутрішніх хвороб», «Сердце спортсмена – анализ биомеханика», «Нестероидные противовоспалительные препараты», «Хвороби органів серцево-судинної системи», «Ренальные эффекты производных вазопрессина», «Тромбоэмболия легочной артерии», «Суточное мониторирование артериального давления» та багато інших.
  
  

• Дзяк Людмила Антонівна

  Завідувач кафедри нервових хвороб та нейрохірургії факультету післядипломної освіти Дніпропетровської державної медичної академії Людмила Антонівна Дзяк народилась 16 вересня 1948 року у Свердловську (Росія).
  
  У 1973 році закінчила Дніпропетровський медичний інститут за фахом «Лікувальна справа».
  
  Того ж року розпочала трудову діяльність лікарем-неврологом неврологічного відділення клінічної лікарні Придніпровської залізниці. З 1976 до 1978 року була клінічним ординатором кафедри нервових хвороб Дніпропетровського медичного інституту, у 1978 – 1982 рр. – працювала лікарем-неврологом обласної клінічної лікарні ім. І.І.Мечнікова м. Дніпропетровська.
  
  Подальша трудова біографія Людмили Антонівни пов`язана з Дніпропетровським медичним інститутом (пізніше – Дніпропетровською державною медичною академією). З 1982 до 1992 р. – асистент, з 1993 р. – доцент, а з 1994 р. – професор кафедри нервових хвороб. З 1994 року і дотепер – завідувач кафедри нервових хвороб та нейрохірургії факультету післядипломної освіти ДЗ «Дніпропетровська медична академія».
  
  Л.А. Дзяк є головним позаштатним неврологом ДОЗ Дніпропетровської облдержадміністрації. Для реалізації комплексних заходів щодо медичної допомоги хворим на цереброваскулярну патологію, під керівництвом професора Л.А.Дзяк в регіоні розроблена і активно функціонує система надання етапної допомоги хворим з цереброваскулярною і спиноваскулярною патологією, компонентами якої є невролого-нейрохірургічна клініка на базі обласної лікарні ім. І.І.Мечникова, регіональні центри гострої цереброваскулярної патології, територіальні ангіоневрологічні кабінети, реабілітаційний стаціонар і реабілітаційний цереброваскулярний санаторій. Крім того, розробляється можливість використання тромболітичних препаратів в найгострішому періоді церебральних ішемій, відкрито ендоваскулярний центр, де активно використовуються методики внутрішньосудинних оперативних втручань.
  
  Професор Л.А. Дзяк – автор понад 500 наукових праць, у тому числі 2 відкриттів, 3 підручників, має 90 патентів на винаходи та раціоналізаторські пропозиції.
  
  За вагомий внесок у справу охорони здоров`я нагороджена відзнакою голови облдержадміністрації – нагрудним знаком «За розвиток регіону». Володар Всеукраїнської премії "Жінка ІІІ тисячоліття 2007" та звання «Woman of the year» від Американського біографічного інституту.
  
  

• Клигуненко Олена Миколаївна

  Завідувач кафедри анестезіології, інтенсивної терапії та медицини невідкладних станів факультету післядипломної освіти ДЗ «Дніпропетровська медична академія» Клигуненко Олена Миколаївна у 1971 році з відзнакою закінчила лікувальний факультет Дніпропетровського медичного інституту.
  
  Трудову діяльність розпочала у тому ж році, у міській лікарні № 2, де протягом двох років працює дільничним лікарем-терапевтом. У 1973 – 1979 рр. Олена Миколаївна – лікар-анестезіолог обласної клінічної лікарні у Полтаві.
  
  З 1979 до 1982 року навчалась у клінічній ординатурі за фахом «Анестезіологія та реаніматологія» на базі кафедри анестезіології та реаніматології Дніпропетровського медичного інституту. Подальша трудова діяльність пов`язана з Альма матер. У 1982 році обрана за конкурсом на посаду асистента кафедри анестезіології та реаніматології. У 1991 році стає професором кафедри анестезіології та реаніматології Дніпропетровського медичного інституту, а з вересня 1993 року – завідувачем кафедри анестезіології, інтенсивної терапії та медицини невідкладних станів факультету післядипломної освіти Дніпропетровської державної медичної академії.
  
  З 1991 року Олена Миколаївна – головний позаштатний спеціаліст за фахом «Анестезіологія та інтенсивна терапія» головного управління охорони здоров’я Дніпропетровської облдержадміністрації.
  
  У 2000 році за наукову розробку та впровадження медичної системи життєзабезпечення людей, що постраждали внаслідок техногенних аварій та катастроф, їй присвоєно звання лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки.
  
  О.М. Клигуленко – автор 475 друкованих наукових праць, 2 винаходів, має 5 патентів на винаходи.
  
  За багаторічну плідну працю нагороджена орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня, Медаллю Святого Володимира Української Православної Церкви Московського Патріархату, тричі – грамотами Міністерства охорони здоров’я України.
  
  За розвиток регіону має відзнаки від голів облдержадміністрації та обласної ради Дніпропетровської області.
  
  

• Лехан Валерія Микитівна

  завідувач кафедри соціальної медицини, організації та управління охороною здоров’я Дніпропетровської державної медичної академії Валерія Микитівна Лехан народилась 17 листопада 1944 року.
  
  У 1967 році закінчила з відзнакою медико-профілактичний факультет Дніпропетровського медичного інституту. У 1969-1972 рр. навчалася в аспірантурі за спеціальністю «Гігієна праці». З 1973 до 1975 року працювала старшим науковим співробітником Криворізького науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань.
  
  З 1975 р. і до цього часу працює в Дніпропетровській державній медичній академії. Протягом 1992-1996 рр. очолювала кафедру управління охороною здоров’я факультету післядипломної підготовки, а з 1996 р. і дотепер – кафедру соціальної медицини, організації та управління охороною здоров’я Дніпропетровської державної медичної академії.
  
  Провідними напрямами наукових досліджень професора В.М. Лехан є наукове обґрунтування структурних перетворень в системі охорони здоров’я та управління якістю медичного обслуговування. Отримані професором В.М. Лехан наукові результати лягли в основу стратегії розвитку та реформування системи охорони здоров’я України, використані при розробці розділу «Реформа медичного обслуговування» Програми економічних реформ на 2010-2014 роки; Законів України; Постанов Кабінету Міністрів України, та інших нормативно-правових документів стосовно реформування системи охорони здоров’я України, затверджених наказами Міністерства охорони здоров’я України.
  
  В.М. Лехан виконує величезний обсяг роботи задля розвитку системи охорони здоров’я Дніпропетровської області, бере участь у плануванні структурних перетворень та обґрунтуванні шляхів розвитку мережі закладів охорони здоров’я регіону, розробці заходів щодо підвищення якості та доступності медичної допомоги населенню, здійснює підготовку керівного складу органів та закладів охорони здоров’я, медичного персоналу до роботи в сучасних умовах реформування національної охорони здоров’я. Валерія Микитівна – активний учасник розробки та реалізації інноваційного проекту "Модернізація охорони здоров'я", який виконується в Дніпропетровській області, член керуючого комітету проекту.
  
  Є автором та співавтором близько 400 наукових праць, у тому числі 17 монографій, виданих українською, англійською та російською мовами, 2-х підручників та 3-х навчальних посібників.
  
  

• Лоскутов Олександр Євгенович

  Завідувач кафедри травматології та ортопедії Дніпропетровської державної медичної академії, лауреат Державної премії України, заслужений діяч науки і техніки України Олександр Євгенович Лоскутов народився 26 травня 1950 року у Дніпродзержинську.
  
  У 1973 році закінчив Дніпропетровський медичний інститут.
  
  Трудовий шлях розпочав у 1973 році лікарем-травматологом міської клінічної лікарні № 6 м. Дніпропетровська.
  
  З 1976 року подальша науково-педагогічна, практична та суспільна діяльність О.Є. Лоскутова пов`язана з Дніпропетровською державною медичною академією, де він працював на посаді асистента, доцента, професора, а з 1991 року – завідувача кафедри травматології та ортопедії.
  
  Більше 25-ти років О.Є. Лоскутов займається проблемою розвитку вітчизняного ендопротезування. Завдяки колосальній працездатності та широкому спектру наукових інтересів та ідей, професору О.Є. Лоскутову вдалося розробити та запропонувати цілу серію апаратів для лікування патології кисті та стопи, удосконалити та обґрунтувати оригінальні реконструктивно-відновлюючі операції при патології суглобів. Він зміг поєднати інтереси вчених із різних галузей, і як результат – проведення оригінальних досліджень у галузі біомеханіки, матеріалознавства, регенерації кісткової тканини, розробки конструкції для погружного остеосинтезу та ендопротезування.
  
  Відомий вчений, висококваліфікований ортопед-травматолог О.Є. Лоскутов володіє широким арсеналом сучасних консервативних та оперативних методів лікування хворих із захворюваннями та ушкодженнями опорно-рухової системи. За плечима відомого хірурга більше 8000 особисто виконаних операцій найвищої складності.
  
  О.Є. Лоскутов – досвідчений педагог-вихователь спеціалістів ортопедів-травматологів, у тому числі з різних країн світу (Палестини, Іорданії, Ливану, Сирії, Індії, Нігерії, Анголи, Китаю).
  
  За суттєвий внесок у розвиток інтеграції медицини і технічних наук в 2009 році О.Є. Лоскутова обрано почесним доктором Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара, а в 2010 році – заступником голови Ради Придніпровського наукового центру НАН України.
  
  Олександр Євгенович – автор 440 наукових робіт, 10 монографій та 45 винаходів.
  
  За значний внесок у розвиток проблеми ендопротезування О.Є. Лоскутов у 1996 році удостоєний Державної премії України, а в 1998 році – почесного звання «Заслужений діяч науки і техніки України».
  
  

• Люлько Олексій Володимирович

  Член-кореспондент АМН України, академік міжнародної академії екології, професор кафедри урології Дніпропетровської державної медичної академії Олексій Володимирович Люлько народився у 1935 році.
  
  Після закінчення у 1959 р. Дніпропетровського медичного інституту працював урологом, згодом – завідуючим урологічного відділення 2-ї міської лікарні м. Дніпропетровська.
  
  У 1964 р. захистив кандидатську дисертацію на тему “Лікування розширення вен сім'яного канатика”. З 1965 р. працював асистентом, а з 1968 р. – доцентом кафедри госпітальної хірургії Дніпропетровського медичного інституту.
  
  У 1971 р. захистив докторську дисертацію “Гостра непрохідність кишечника”. В 1974 р. йому було присвоєне звання професора. Клініка під керівництвом Олексія Володимировича стала організаційно-методичним і науковим центром урологічної служби Дніпропетровської області.
  
  З 1974 р. організовано кафедру урології у Дніпропетровській державній медичній академії. Її першим завідуючим став доктор медичних наук, професор Люлько. Основні напрями наукової діяльності: діагностика та лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози, сечокам’яної хвороби, неспецифічних запальних захворювань сечової та статевої систем, пластичної та відновлювальної урології, дитячої урології, онкоурології та андрології.
  
  Олексій Володимирович – автор двох відкриттів, понад 600 наукових робіт, 14 авторських свідоцтв та позитивних рішень на винаходи, має 4 патенти. О.В. Люлько розробив та впровадив у практику більше 30 методів оперативних втручань на органах сечостатевої системи. Під керівництвом професора Люлько створена велика наукова школа: він підготував 16 докторів та 62 кандидатів наук.
  
  О.В. Люлько – член-кореспондент Академії медичних наук України, академік Міжнародної академії екології, безпеки людини і природи по секції довколишнє середовище та здоров’я людини, доктор медичних наук, професор, лауреат Державної премії УРСР (1983 та 2001 рр.), Заслужений діяч науки і техніки Української РСР, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.
  
  Професор кафедри урології Дніпропетровської медичної академії.
  
  О.В. Люлько – віце-президент Української асоціації урологів (з 1978 р.), член Міжнародної спілки урологів (з 1992 р.), заступник головного редактора журналів «Урологія» та «Медичні перспективи», головний редактор журналу «Наукова думка Придніпров’я», член спеціалізованої вченої ради при Інституті урології АМН України.
  
  Помер у 2013 році.
  
  

• Мащенко Ігор Сергійович

  Професор, генеральний директор навчально-клінічного центру хірургічної стоматології, імплантології, пародонтології та інноваційних стоматологічних технологій «ІНТЕР – СТОМ» ДЗ «ДМА МОЗ України», заслужений діяч науки і техніки України Ігор Сергійович Мащенко народився у м. Тараща у 1939 році.
  
  У 1961 році закінчив Київський медичний інститут і продовжив навчання в аспірантурі на кафедрі терапевтичної стоматології. У 1965 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Про стимулюючу терапію в комплексному лікуванні пародонтозу».
  
  Наступне місце роботи – кафедра терапевтичної стоматології факультет удосконалення лікарів ДМІ у Кривому Розі, яку він організував у 1976 році.
  
  У 1980 році захистив докторську дисертацію на тему «Особливості патогенезу, клініки і лікування пародонтозу у хворих з аутоімунізацією організму».
  
  Подальший трудовий шлях пов’язаний із кафедрою госпітальної терапевтичної стоматології Дніпропетровського медичного інституту, завідувачем якої Ігор Сергійович став у 1982 році.
  
  У 1983 році обирається за конкурсом на посаду декана стоматологічного факультету ДМІ. Під керівництвом професора І.С. Мащенка була розроб¬лена і втілена в життя сис¬тема рейтингової оцін¬ки знань, бригадного підряду відпові-дальності в академіч¬них групах.
  
  З 1986 року Ігор Сергійович стає проректором із лікувальної роботи, а у 1992 р. займає посаду проректора з навчальної роботи. Надалі у період з 1994 до 1999 року працює проректором із виховної роботи ДДМА.
  
  На посаді проректора з лікувальної роботи ДМІ велику увагу приділяв співпраці з органами практичної охорони здоров’я, надавав та продовжує надавати великий обсяг консультативної допомоги населенню Дніпропетровщини.
  
  Ігор Сергійович Мащенко підготував 14 докторів та 69 кандидатів медичних наук. Є автором понад 400 наукових робіт, у тому числі 3-х монографій та 2-х підручників, 1-го наукового відкриття. Сформував і розвиває науковий напрямок «Імунологічні аспекти стоматологічних захворювань».
  
  Після об’єднання кафедри пропедевтики терапевтичної стоматології та кафедри госпітальної терапевтичної стоматології – у 1996 – 2006 рр. завідує кафедрою терапевтичної стоматології ДДМА. З 2006 року – професор кафедри терапевтичної стоматології, а з 2011 року – генеральний директор навчально-клінічного центру хірургічної стоматології, імплантології, пародонтології та інноваційних стоматологічних технологій «ІНТЕР – СТОМ» ДЗ «ДМА МОЗ України».
  
  За розвиток медичної науки у 1996 р. професору І.С. Мащенку присвоєно звання «Заслужений діяч науки і техніки України». Нагороджений знаками «Відмінник охорони здоров’я СРСР», «Відмінник вищої школи», медаллю «Ветеран праці», двома дипломами ВДНГ СРСР I ступеня, Почесною грамотою Верховної Ради України та грамотою президента Асоціації стоматологів України.
  
  

• Науменко Леонід Юрійович

  Доктор медичних наук, професор, проректор з науково-педагогічної роботи, завідуючий кафедри медико-соціальної експертизи, член правління Асоціації травматологів-ортопедів України, лауреат Державної премії України, заслужений лікар України, віце-президент Асоціації хірургів кисті України, член правління асоціації травматологів- ортопедів України Леонід Юрійович Науменко народився 20 листопада 1950 р. у м. Охтирка Сумської області. Працював фельдшером швидкої медичної допомоги Охтирської центральної районної лікарні. З 1970 р. до 1972 р. служив у Збройних Силах СРСР.
  
  У 1972 р. вступив до Дніпропетровського медичного інституту, який закінчив з відзнакою у 1978 р. і був зарахований до клінічної ординатури при кафедрі травматології, ортопедії і ВПХ Дніпропетровського медичного інституту.
  
  З 1978 року подальша науково-педагогічна, лікувальна і громадська діяльність Леоніда Юрійовича пов'язана з академією, де він працював на посадах асистента, доцента, професора кафедри травматології, ортопедії і ВПХ; секретаря комітету комсомолу, голови профспілкового комітету співробітників, завідувача відділення хірургії кисті, декана І-го медичного факультету, проректора з науково-педагогічної роботи.
  
  Коло наукових і практичних інтересів Леоніда Юрійовича охоплює безліч напрямів травматології, ортопедії, але головною стежкою професійної діяльності він обрав продовження справи свого вчителя Юрія Юлійовича Колонтая – хірургію кисті.
  
  Тема його кандидатської дисертації (1986 р.) була присвячена одній з актуальних проблем травматології та ортопедії, і особливо Дніпропетровського регіону – раціональним методам лікування переломів трубчастих кісток кисті.
  
  Докторська дисертація Л.Ю. Науменка присвячена проблемі лікування наслідків пошкоджень кисті «Реконструктивно-відновне лікування травматичних дефектів кисті», яку він успішно захистив у 1997 р.
  
  Л.Ю. Науменко – автор 398 наукових праць, у тому числі 7 монографій, 15 навчальних посібників, 16 навчально-методичних праць, 4 інформаційних листів, 45 авторських свідоцтв і патентів на винаходи. Під його керівництвом виконані і захищені 2 докторські і 5 кандидатських дисертацій.
  
  Леонід Юрійович – висококваліфікований ортопед-травматолог, володіє широким арсеналом консервативних і оперативних методів лікування хворих із захворюваннями і пошкодженнями опорно-рухового апарата. Він особисто виконав понад 3000 операцій високого рівня складності.
  
  На посаді проректора з науково-педагогічної роботи Леонід Юрійович приділяє велику увагу міжнародному співробітництву, збільшенню контингенту іноземних громадян на всіх формах навчання. В академії нині навчаються понад тисячу іноземців із 43 країн світу.
  
  3а його участі запроваджена англомовна форма навчання, створено рекламно-інформаційне забезпечення, укладені угоди про співробітництво з університетами Китаю, Лівії, Ізраїлю, Іраку, Анголи, Казахстану, Придністровської Молдавської республіки та інших зарубіжних країн.
  
  Науково-педагогічна і громадська діяльність професора Л.Ю. Науменка відзначена нагородами держави та громадських організацій: лауреат Державної премії України, заслужений лікар України; нагороджений почесною медаллю проф. Моссаковського; Почесною грамотою Верховної Ради України «За заслуги перед українським народом»; грамотами Міністра охорони здоров'я України, Міністерства освіти і науки; обласної державної адміністрації і головного управління охорони здоров'я та управління охорони здоров'я м. Дніпропетровська, Центрального та обласного комітетів профспілки медичних працівників: орденом «Трудова слава» Придністровської Молдавської республіки, Орденами Преподобного Агапіта Печерського та Рівноапостольського Князя Володимира. Депутат Жовтневої районної в місті Дніпропетровську ради у 4-х скликаннях.
  
  

• Новицька-Усенко Людмила Василівна

  Член-кореспондент АМН України і НАН, професор, заслужений діяч науки УРСР Людмила Василівна Усенко народилася у 1934 році у Дніпродзержинську.
  
  У 1958 році з відзнакою закінчила Дніпропетровський медичний інститут. Розпочала трудовий шлях анестезіологом обласної клінічної лікарні ім. І.І. Мечникова. У 1962 році очолила перше у Дніпропетровській області анестезіологічне відділення, стала обласним анестезіологом обласного відділу охорони здоров’я.
  
  У 1962 році Людмила Василівна захистила кандидатську, а в 1971 р. – докторську дисертацію. У 1973 р. очолила щойно створену кафедру анестезіології та реаніматології Дніпропетровського медичного інституту.
  
  За високий професіоналізм у 1979 р. професора Усенко призначили проректором з наукової роботи, а з 1981 – ректором ДМІ. На займаній посаді Людмила Василівна невтомно працювала над створенням умов для вдосконалення матеріально-технічної бази і зростання наукового потенціалу інституту. Під її керівництвом відкриті факультет навчання іноземних студентів, курси перепідготовки за спеціальністю медсестра, аптека, міні-типографія тощо. Крім того, Людмила Василівна активно впроваджувала концепцію безперервної медичної підготовки через ліцей.
  
  У 1994 році Дніпропетровський медичний інститут пройшов першу акредитацію з відновленням імені академії. Медична академія, очільником якої була Людмила Василівна, стала членом Європейської асоціації університетів.
  
  Наукова діяльність Л.В. Усенко високо оцінена на державному рівні як в Україні, так і за її межами. Професор Усенко – автор понад 660 друкованих праць, 10 авторських свідоцтв, 12 патентів. Під її керівництвом захищено 6 докторських та 50 кандидатських дисертацій, підготовлено 56 клінічних ординаторів, близько двох десятків аспірантів і магістрів.
  
  За плідну творчу працю у 1984 р. вона удостоєна почесного звання «Заслужений діяч науки УРСР», в 1991 р. обрана членом-кореспондентом НАН, а в 1993 р. – АМН України. У 1998 році за участь у розробці плазмозамінника із газотранспортними властивостями – перфторану – удостоєна премії Уряду РФ в галузі науки і техніки. За розвиток медичної науки у 2000 р. Людмилі Василівні присуджена Державна премія України в галузі науки і техніки «За наукову розробку і впровадження медичної системи життєзабезпечення постраждалих під час техногенних аварій і катастроф».
  
  

• Перцева Тетяна Олексіївна

  Перший проректор ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України Перцева Т.О. у 1975 р. закінчила з відзнакою лікувальний факультет Дніпропетровського медичного інституту і до 1980 р. працювала дільничним терапевтом. У 1980-1983 рр. Тетяна Олексіївна – клінічний ординатор кафедри госпітальної терапії № 1, потім – асистент, а з 1988 р. – доцент цієї ж кафедри. У 1984 р. захистила кандидатську дисертацію на тему «Гемосорбция в комплексном лечении больных тяжелой формой инфекционной бронхиальной астмы и астматическим статусом», а у 1992 р. – докторську дисертацію на тему «Клинико-диагностические и терапевтические аспекты пораження зритроцитарных мембран у больных хроническим бронхитом по мере нарастания дыхательной недостаточности». З 1992 р. Т.О. Перцева – завідуюча кафедрою факультетської терапії, у 1993 р. була затверджена у званні професора; у 1992-1993 рр. – декан медичного факультету, з 1993 р. Тетяна Олексіївна – перший проректор академії.
  
  Професор Т.О. Перцева – автор понад 450 наукових праць, у тому числі навчальних програм, підручників з ендокринології та невідкладних станів у клініці внутрішніх хвороб, 2 монографій, 10 навчальних посібників, 3 методичних рекомендацій МОЗ України, 5 винаходів, 3 галузевих нововведень. Під її керівництвом виконано та захищено 1 докторську та 27 кандидатських дисертацій, виконуються 2 докторські та 5 кандидатських дисертацій.
  
  Під керівництвом професора Т.О. Перцевої та за її постійної підтримки на кафедрі створені і функціонують «Астма-школа» й «Школа для хворих на хронічний бронхіт». У 1997 р. у рамках Всеукраїнської програми «Здорові легені України» нею було відкрито регіональний консультативно-діагностичний кабінет «Пульміс». Для лікарів міста організований постійно діючий семінар з актуальних проблем пульмонології.
  
  Професор Т.О. Перцева – голова Дніпропетровського обласного товариства терапевтів, активний член Українського товариства фтизіатрів та пульмонологів, Українського товариства алергологів, секретар клінічної групи Європейського респіраторного товариства, член редакційних колегій 5 фахових журналів: «Медичні перспективи», «Астма і алергія», «Український пульмонологічний журнал», «Український терапевтичний журнал» та «Український хіміотерапевтичний журнал» – вона є активним учасником міжнародних і республіканських з'їздів, конференцій, симпозіумів та семінарів.
  
  Т.О. Перцева – заслужений працівник народної освіти України, відмінник охорони здоров'я України, неодноразово нагороджувалась почесними грамотами МОЗ України, Кабінету Міністрів України, Дніпропетровської обласної державної адміністрації, нагороджена відзнакою за розвиток міста Дніпропетровськ.
  
  

• Потапов Валентин Олександрович

  Завідувач кафедри акушерства і гінекології ДЗ «Дніпропетроська медична академія», доктор медичних наук, профессор Валентин Олександрович Потапов народився 25 березня 1952 року в м. Костянтинівка Донецької області. Після закінчення Донецького медичного інституту почав свій трудовий шлях акушером-гінекологом жіночої консультації міської лікарні № 5 у рідному місті (1976-1979 рр.). У 1979 – 1982 рр. працював на посаді головного лікаря цього лікувального закладу. У 1982-1985 рр. продовжує навчання у клінічній ординатурі на кафедрі акушерства і гінекології Дніпропетровського медичного інституту. У 1985 році Валентин Олександрович займає посаду асистента кафедри, і в 1988 році захищає кандидатську дисертацію. У 1989 р. – доцент, а згодом, у 1995 р., після захисту докторської дисертації, – професор. З 2001 р. і нині працює завідувачем кафедри акушерства і гінекології ДЗ ДМА.
  
  Автор понад 250 наукових праць, 9 монографій і підручників, має 10 патентів на винаходи. Підготував 9 кандидатів медичних наук. Інноваційні напрямки наукової діяльності професора: органозберігаюча та реконструктивна хірургія в гінекології, профілактика і лікування гормонозалежних захворювань жіночої репродуктивної системи, передракові захворювання шийки матки, інфектологія в акушерстві та гінекології, медицина плода, невиношування вагітності. В.О. Потапов розробив та впровадив у практику 3 нові види оперативних втручань на органах малого тазу при міомі матки, 18 наукових нововведень з діагностики і лікування в акушерстві та гінекології. Розробив нову концепцію перинатальної охорони плоду, яка стала національним стандартом надання допомоги вагітним та породіллям.
  
  Професор В.О. Потапов – член спеціалізованої вченої ради Д 11.600.03 при Науково-дослідному інституті медичних проблем сім’ї Донецького державного медичного університету ім. М. Горького МОЗ України, член робочої групи експертів МОЗ України з розробки галузевих протоколів з надання акушерсько-гінекологічної допомоги, член Національної Ради з вакцинопрофілактики раку шийки матки при МОЗ України, член редколегії 4 фахових журналів.
  
  Голова Дніпропетровського відділення асоціації акушерів-гінекологів України, голова Дніпропетровського осередку міжнародної асоціації «Український конгрес лікарів-професіоналів», голова Дніпропетровського відділення асоціації перинатологів України, президент клубу акушерів-гінекологів у Дніпропетровській області, засновник і керівник школи-семінару для лікарів акушерів-гінекологів «Здоров’я жінки», член Європейської асоціації акушерів-гінекологів. Засновник у Дніпропетровську центру лікування міоми матки за сучасними технологіями. Член координаційної ради з питань охорони материнства та дитинства при Дніпропетровській облдержадміністрації.
  
  За значний внесок у розвиток науки та охорону здоров’я відзначений Почесними дипломами Міністерства освіти та науки, Академії педагогічних наук України, золотою медаллю ВДНГ України.
  
  

• Ферфільфайн Йосип Львович

  Основоположник соціальної офтальмології в Україні, доктор медичних наук, професор Йосип Львович народився 27 березня 1922 року у Києві.
  
  У 1940 році був призваний до лав Червоної армії, але у січні 1941 року демобілізований за станом здоров’я. На початку Великої Вітчизняної війни разом із сім’єю був евакуйований у Челябінськ, де у вересні 1941 р. вступив до Київського медичного інституту, який із відзнакою закінчив у 1945 році за фахом «лікар-офтальмолог».
  
  Свою трудову діяльність Й. Л. Ферфільфайн почав у 1945 році завідувачем сільської лікарської дільниці у Молдавській РСР. У 1948 - 1952 рр. працював на кафедрі очних хвороб Київського медичного інституту. З 1952 до 1955 року – працював в очній клініці обласної лікарні Київського інституту удосконалення лікарів, де почав роботу над кандидатською дисертацією. У 1955 році Йосип Львович переїхав до Дніпропетровська, де йому запропонували організувати очне відділення 2-ї міської лікарні м. Дніпропетровська, яким завідував до 1968 року.
  
  Потім була робота на посаді старшого наукового співробітника в офтальмологічному науково-практичному відділенні державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (ДИВЕТИН). Майже 3 десятиріччя (1972-1995 рр.) Йосип Львович був його незмінним керівником. З 1995 до 2004 року – головний науковий співробітник офтальмологічного відділення Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності.
  
  У 1966 році Й.Л. Ферфільфайн захистив кандидатську дисертацію, а у 1976 р. – докторську. У 1989 році йому було присвоєне вчене звання професора.
  
  Ферфільфайн Й. Л. – основоположник соціальної офтальмології в Україні: медико-соціальної експертизи, профілактики інвалідності, медичної і професійної реабілітації інвалідів, теорії медико-соціальної експертизи.
  
  У соціальній офтальмології Й. Л. Ферфільфайн розробив ергономічні аспекти працездатності сліпих і слабозорих, методи функціональних досліджень очей, а також контрольних методів визначення зорових функцій. Велику увагу у своїх роботах він приділяє реабілітації сліпих і слабозорих. Разом з учнями і співробітниками інституту очних хвороб ім. В.П. Філатова, він зумів дати наукове обґрунтування професійної і медичної реабілітації цієї важкої категорії хворих (виробнича діяльність, лікування, фізкультура і спорт). Ця робота проводилася лабораторією, яка була заснована Йосипом Львовичем у рамках Українського товариства сліпих.
  
  Опубліковано 260 наукових робіт вченого, у тому числі монографії, довідники; отримано 9 патентів на винаходи, оформлено 45 раціоналізаторських пропозицій.
  
  Й. Л. Ферфільфайн продовжує активну наукову діяльність і дотепер. Ним самостійно та у співавторстві з відомими українськими офтальмологами написано 12 книг, 10 з яких вже видано. У 2010 році в співавторстві з доктором медичних наук проф. С.О. Риковим світ побачила книга «Невідкладна допомога хворим з патологією очей», яка отримала схвальні відгуки серед офтальмологів та лікарів загальної практики.
  
  

• Чиж Юрій Андрійович

  Доктор медичних наук, професор Юрій Андрійович народився у 1926 році.
  
  Після закінчення Оренбурзького льотного училища шістнадцятилітнім хлопцем брав участь у бойових діях у роки Великої Вітчизняної війни.
  
  На початку 50-х років Юрій Андрійович вступив до Дніпропетровського технікуму фізичної культури. Свій трудовий шлях розпочав на кафедрі фізичного виховання та лікувальної фізкультури медичного інституту викладачем фізичного виховання. Викладацьку діяльність Юрій Андрійович поєднував із навчанням на лікувальному факультеті інституту, який закінчив у 1959 році.
  
  За ініціативою Ю.А. Чижа в серпні 1960 року відкрито обласний лікарсько-фізкультурний диспансер І категорії, головним лікарем якого став саме Юрій Андрійович. Під його керівництвом проведена значна організаційно-методична робота зі створення обласного диспансеру, міських лікарсько-фізкультурних диспансерів у Дніпродзержинську, Кривому Розі, Дніпропетровську та мережі кабінетів лікарського контролю та лікувальної фізкультури області. Служба лікарського контролю та лікувальної фізкультури очолювана Ю.А. Чижом протягом 13 років постійно удосконалювалась та не лише отримала заслужене визнання в області, Україні, Радянському Союзі, але і стала базою для науково-практичної діяльності.
  
  У 1965 р. наказом обласного відділу охорони здоров’я на базі обласного лікарсько-фізкультурного диспансеру була відкрита науково-дослідна лабораторія зі спортивної медицини, що дозволило розширити наукові підходи в роботі лікарів із визначення стану здоров’я спортсменів, а також підготувати 4-х кандидатів медичних наук та 1 доктора медичних наук.
  
  У 1966 році Юрій Андрійович захистив дисертацію кандидата медичних наук, а в 1972 році – доктора медичних наук. У 1971 р. за конкурсом був обраний на посаду завідувача кафедри фізичного виховання, лікувальної фізкультури та лікарського контролю Дніпропетровського державного медичного інституту, де й працював до 1983 року. Пізніше був професором кафедри фізичного виховання, лікувальної фізкультури та лікарського контролю Дніпропетровського інституту фізичної культури.
  
  Учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни, доктор медичних наук, професор. За трудові здобутки, великий внесок у розвиток служби спортивної медицини і лікувальної фізкультури Юрій Андрійович нагороджений орденом «Знак пошани» та грамотою міністра охорони здоров’я.
  
  

• Шандала Михайло Георгійович

  Академік Російської академії медико-технічних наук (РАМН), член-кореспондент АМН СРСР, доктор медичних наук, професор Михайло Георгійович народився в м. Краснодар, де в 1947 р. закінчив із золотою медаллю середню школу № 28, а в 1952 р. з відзнакою – лікувальний факультет Кубанського медичного інституту.
  
  У 1955 р. закінчив аспірантуру на кафедрі загальної гігієни того ж інституту.
  
  Трудову діяльність почав як асистент кафедри загальної гігієни Кубанського медінституту (1955 – 1956), одночасно був секретарем вузівського комітету ВЛКСМ.
  
  З 1956 р. по 1971 р. працював на кафедрі загальної гігієни Дніпропетровського медичного інституту.
  
  М.Г. Шандала пройшов шлях від асистента до завідувача кафедри і проректора з навчальної роботи цього вузу. Кандидат медичних наук з 1957 р. Науковий ступінь доктора медичних наук здобув у 1968 році. Професором став у 1969 р. Член-кореспондент АМН СССР з 1978 р., дійсний член АМН СРСР (нині РАМН), з 1986 р. – заслужений діяч науки УРСР.
  
  У 1971 – 1989 рр. Шандала М.Г. працює директором Київського науково-дослідного інституту загальної і комунальної гігієни імені А.Н.Марзєєва.
  
  З 1991 р. до сьогодні професійна діяльність Шандали М.Г. проходить у Москві. Всі ці роки він керує науково-дослідним інститутом, який у різні роки, не змінюючи науковий профіль, змінював відомчу приналежність і найменування (Всесоюзний НДІ профілактичної токсикології і дезінфекції МОЗ СРСР (1991 – 1992 рр.); з 1996 року і понині – НДІ дезінфекції МОЗ РФ). Крім того, з 1996 р. Шандала очолює відділ наукових основ безпеки дезінфекційних засобів цього НДІ і керує органом з сертифікації дезінфекційних засобів Держстандарту Росії.
  
  Під керівництвом Михайла Георгійовича підготовлено і захищено понад 30 докторських і кандидатських дисертацій. У 1978 році його було обрано членом-кореспондентом, а в 1986-му – дійсним членом Академії медичних наук СРСР (з 1992 р. – РАМН), в 1996 році – академіком Російської академії медико-технічних наук (РАМТН).
  
  М.Г. Шандала удостоєний звання «Заслужений діяч науки Української РСР» (1981 р.), нагороджений орденами Жовтневої Революції (1976 р.), Трудового Червоного Прапора (1971 р.), Дружби народів (1986 р.), багатьма державними медалями, а також медаллю І.Павлова «За розвиток медицини і охорони здоров'я», медаллю І. І. Мечникова «За практичний вклад у зміцнення здоров'я нації» Російської академії природничих наук, двома срібними медалями ВДНГ СРСР, дипломами премій імені Ф. Г. Кроткова (РАМН) та імені В. А. Рязанова (РАМТН).
  
  

• Шостакович-Корецька Людмила Романівна

  Завідувач кафедри інфекційних хвороб ДЗ «Дніпропетровська медична академія» доктор медичних наук, професор Людмила Романівна Шостакович-Корецька народилась у 1945 році в м. Саратов (Росія).
  
  У 1969 році з відзнакою закінчила педіатричний факультет Дніпропетровського медичного інституту. Після закінчення інституту і проходження інтернатури, вступила до клінічної ординатури на кафедру педіатрії Дніпропетровського медичного інституту, яку закінчила в 1971 р. Далі була зачислена до аспірантури, закінчивши яку, в 1974 році успішно захистила дисертацію на здобуття ступеня кандидата медичних наук.
  
  На посаді асистента кафедри педіатрії Дніпропетровського медичного інституту працювала з 1974 року. З 1982 року обрана на посаду доцента кафедри дитячих хвороб. У 1992 році здобула вчену ступінь доктора медичних наук.
  
  У 1994 – 2008 рр. на кафедрі виконувались науково-дослідні роботи базисного і прикладного значення за програмами МОЗ України та ГУОЗ при Дніпропетровській облдержадміністрації, переважно з питань ВІЛ-інфекції.
  
  Доктор Шостакович-Корецька є автором більш ніж 450 наукових праць, (2 з яких опубліковані в міжнародних журналах), співавтором 3 монографій, 2 підручників та 2 посібників. Під її керівництвом підготовано 9 кандидатів і 1 доктор медичних наук, а також виконуються 4 кандидатські та 1 докторська дисертації.
  
  Людмила Романівна неодноразово брала участь у міжнародних симпозіумах, конгресах у Франції, Італії, Іспанії, Англії, США, Росії. Вона та її учні неодноразово отримували гранти для участі в Зальцбургських семінарах у Відні, міжнародних тренінгах з питань ВІЛ-інфекції.
  
  Під керівництвом доктора Шостакович-Корецької на кафедрі виконується ряд українських та міжнародних проектів, один із яких – європейський проект з Англійською королівською медичною школою щодо вивчення епідеміології бактеріальних менінгітів у Європі.
  
  На базі КЗ «МКЛ №21 ім. проф. Є.Г. Попкової» Людмила Романівна проводить щоденні консультації та є членом надзвичайної протиепідемічної бригади МКЛ № 21 ім. проф. Є.Г. Попкової.
  
  Л.Р. Шостакович-Корецька у складі робочої групи брала активну участь у розробці Проекту закону України «Про затвердження загальнодержавної цільової програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 рр.», та в роботі Координаційної ради при обласній державній адміністрації Дніпропетровської області з питань протидії ВІЛ/СНІДу.
  
  Робота професора Л.Р. Шостакович-Корецької неодноразово відзначалася почесними грамотами та подяками МОЗ та МОН України, управлінням обласного та міського відділу охорони здоровя Дніпропетровської області.