09 | 04 | 2020

Катеринославська Катерининська община сестер милосердя Червоного Хреста

Більше фото...

Історія Катерининської громади сестер милосердя бере свій початок у 1892 році. Сестринську громаду було оранізовано при міському управлінні Російського Товариства Червоного Хреста і розмістили її на Архірейській площі. 11111Опікувалися справами громади Струкова Ольга Олександрівна та її помічниця Павлова Варвара Олександрівна, а духівником медичних сестер став служитель кафедрального собору Іоан Домовський. До громади приймали дівчат з 4-х класною гімназичною освітою, рекомендаціями та відповідними документами, навчалися вони на медичних сестер упродовж двох років при земській лікарні. За два роки учениці проходили спеціальну освітню програму з медицини та практичний курс і при цьому систематично працювали у земській лікарні, обслуговуючи хворих. Професійною підготовкою сестер займалися лікарі земської лікарні та головна сестра громади, яка і була керівником сестер милосердя. Після закінчення навчання сестри складали іспити і отримували звання хрестової сестри з нашивкою червоного хреста на білому медичному фартусі. Отримавши освіту, сестри милосердя самовіддано працювали та продовжували жити при лікарні в особливих напівсхимницьких умовах, не маючи особистого життя та віддаючи весь свій час медичній справі. Сестри милосердя працювали в стаціонарі та амбулаторії з лікарями, виконували маніпуляції, обслуговували хворих в регістратурі і в аптеці.

Окрім роботи у місті Катеринославі, хрестові сестри активно працювали у селах губернії, виконуючи небезпечну і тяжку роботу по боротьбі з хворобами та епідеміями, які на той час постійно виникали. Вони віддавали все своє життя роботі.
У 1908 році на вул. Первозванівській, 22 відкрили амбулаторний корпус, куди сестри приходили на роботу пішки, щоб допомагати лікарям на прийомі хворих та виконувати сестринські маніпуляції. А вже у 1911 році було відкрито Катеринославську лікарню Червоного Хреста на 50 ліжок. Обслуговування хворих у лікарні було платним, але незаможні пацієнти могли отримати допомогу безкоштовно. Сестри самовіддано доглядали за хворими і були кваліфікованими помічниками лікарів. Вся робота з упорядкування лікарні та гігієнічні заходи виконувалися також ними. Про регламент роботи лікарні завжди надавалися відомості у міському щорічному календарі. Сестри, які вже пропрацювали 10 років, отримували нагрудний срібний хрест і  носили  його постійно.


Знак Катеринославської Катерининської громади сестер милосердя Червоного Хреста. Прямий срібний матовий хрест, на кінцях променів якого розташовані опуклі поліровані букви Е, Е, О і С (Катерининська Катеринославська громада сестер). В середині цього хреста розміщено рівнокінцевий хрест, покритий емаллю червоного кольору. На зворотній полірованій стороні  дата заснування громади. Висота знака 6.6 см, ширина знака 5.5 см. Знак носився на грудях на муаровій стрічці червоного кольору. Право носіння цього знака мали сестри, які бездоганно прослужили 10 років в громаді.

З початком Першої світової війни 1914 року лікарню Червоного Хреста було перепрофільовано на військовий шпиталь на 200 ліжок, який утримувався за кошти німецьких колоністів міста, а більшість сестер добровільно пішли на фронт. Хрестова сестра Янчак Ксенія Степанівна повернулася з медаллю "За хоробрість, проявлену при евакуації поранених на річці Дунай".

За статутом лікарня Червоного Хреста повинна була сприяти військовій адміністрації у догляді за пораненими і хворими воїнами та надавати їм медичну та іншу підтримку. Таким чином, шпиталь пропрацював до 1917 року, було багато поранених і лише два лікаря, вся тяжка робота лягла на плечі сестер милосердя, особливо старших і досвідчених. Старшою сестрою на цей час була дуже відповідальна і сувора Петрова Юлія Іванівна.

У 1918 році майже всі хрестові сестри повернулись з фронтів, їх було біля тридцяти. Вони посіли свої трудові місця і весь свій час віддавали хворим. Прийшла громадянська війна, у місті багаторазово змінювалася влада, але більшість сестер лікували поранених та хворих і не залишили свого місця роботи. У кінці 1918 року шпиталь ліквідували і багато милосердних сестер перейшли на роботу у міську лікарню, на довгі роки зберігши  традиції громади, які передавалися молодому поколінню.