09 | 04 | 2020

Дніпропетровська обласна станція переливання крові

Служба крові Дніпропетровщини бере свій початок з довоєнних часів, коли в державі теоретичні знання про кров стали застосовуватись на практиці.blood bank

Історія переливання крові Дніпропетровської області починається з 1926 року, коли у клініці госпітальної хірургії Дніпропетровського медичного інституту (зав. кафедрою проф. Гальперн Я.Й.) на базі лікарні № 1 (Червоного Хреста), що по вул. Короленка, було зроблено перше пряме переливання крові. Ця методика почала розповсюджуватися в інші лікувальні заклади – 2-у робітничу та обласну лікарні. Однак, донорів нараховувалося всього 20 – 30.

У 1932 році в Дніпропетровську був започаткований філіал Українського інституту невідкладної хірургії та переливання крові (науковий керівник проф. Гальперн Я.Й.), який поклав початок організації донорства та впровадив переливання крові у практику лікувальних закладів міста.

У 1934 році на базі Губернської Земської лікарні було організовано пункт по визначенню переливання трупної крові (зав. Сорокіна А.І.), який  існував всього один рік. Кров заготовили від 21 трупа, з яких використали 13 зразків. У 1935 році пункт було зачинено, так як приміщення, у якому він існував, було передано іншим установам.

15 лютого 1936 року у Дніпропетровську вперше була заготовлена консервована кров. По області у цьому році було здійснено 330 гемотрансфузій.

На початку Великої Вітчизняної Війни філіал інституту переливання крові був евакуйований у Таджикистан, де продовжив активну співпрацю у складі Таджикської станції переливання крові до березня 1944 року.

16 березня 1944 року станція була перейменована у 9-у пересувну станцію переливання крові, директором якої був професор Барінштейн Л.А. Згідно наказу Наркомздраву СРСР 9-а пересувна станція переливання крові була направлена у місто Дніпропетровськ, де почала функціонувати з 19 квітня 1944 року.

З 1944 року до закінчення Великої Вітчизняної Війни 9-а пересувна станція переливання крові забезпечувала кров’ю Український фронт та лікувальні заклади Дніпропетровська.

Станція переливання крові розташовувалася по проспекту К. Маркса, 141. Кров заготовляли у банки ємністю 500 мл, потім у 2-тубусні ампули ємкістю 250 мл. Приймалися донори усіх груп. Інтервал між дачею крові 2 місяці. Робота на станції велася у 2-3 зміни з 9 годин ранку до 21 часу. Донорам давалися талони на харчування (жири, цукор, крупи). Експедиція видавала кров у лікувальні заклади та готувала кров у фронтові шпиталі. Холодильників не було. Були дерев’яні з подвійними стінками ящики, куди клали лід з Дніпра, а літом з лідника. А у внутрішню порожнину ставили флакони з кров’ю. Температуру зберігання крові регулювати було надто складно.

З 1947 року станція переливання крові переведена на територію обласної клінічної лікарні ім.. Мечнікова, де  займала два невеликих флігеля, пристосованих для заготівлі крові.

В 1957 році по почину трудящих міст Москви та Ленінграду, Дніпропетровськ був третім містом в країні, де почалось зароджуватись масове безоплатне донорство. В цьому ж 1957 році здали кров безоплатно 900 чоловік.  В основному це були медпрацівники ОСПК, Криничанського району, 4 міської лікарні, Ігренської лікарні.

Вийшли перші інструкції з організації роботи виїзної операційної бригади, і що саме головне – організація бактеріологічного контролю умов заготівлі крові і бакконтроль самої продукції – консервованої крові.

З листопада 1961 р. збулась значна подія в охороні здоров’я Дніпропетровської області: невеликий колектив обласної станції переливання крові перебрався із флігелів обласної лікарні ім.. Мечнікова в нове типове приміщення по вул. Дніпропетровській, 17. Кожен відділ і лабораторія одержали світлі, просторі кабінети з централізованим опаленням, водопостачанням, власною котельнею, пральнею, гаражем.

В 1961 році в колективі працювало 102 медпрацівника, в тому числі 37 лікарів (і біологів).

На станції функціонували відділи: 

  • донорський відділ
  • відділ заготівлі крові та її компонентів
  • лабораторія стандартних сироваток
  • бактеріологічна лабораторія
  • клінічна лабораторія
  • діагностична лабораторія на СНІД
  • відділ фракціонування білків плазми крові 

З 1978 року у закладі почала заготовлятися плазма методом плазмоферезу. Спочатку це були поодинокі донори, а потім до 1982 року рух плазмоферезу став масовим.

Плазмоферез дозволив заготовляти гіперімунну плазму для виробництва антиRh імуноглобуліна та резус-реагента.

У 1988-1989 р.р. проведена реконструкція та модернізація відділу заготівлі крові, прибрані бокси на дільницях взяття крові та плазмаферезу. Запроваджено у виробництво зручні ламінар-бокси. Придбані зручні фізіологічні крісла для донорів, телевізори, холодильні камери та морозильні прилавки.

Випуск консерванту в умовах ОСПК дав можливість приблизити операційну виїзну бригаду по заготівлі крові до місця розташування донорів.

Спочатку бригада виїздила на машинах лікувального закладу або працювала у спеціальних машинах ПБЗК, а пізніше у операційному автомобілі «Кароза» та паралельно пристосованих приміщеннях ЛПЗ.

Відділ заготівлі крові по рецептам ЦОЛІПК готовив консервуючі розчини та плазмозамінюючі розчини для заливки еритромаси, після чого готовий трансфузійний середник називався еритрозавись.

Вперше випущено інструкції: «О медицинском освидетельствовании доноров перед крове дачей», по заготівлі крові та компонентів, по бактеріологічному контролю, по роботі виїзної бригади, тимчасова інструкція по проведенню плазмоферезу.

У 1957 році вийшов перший у Союзі Збірник Інструкцій по заготівлі крові, по вивченню якого було проведено 10 семінарів, у кожному відділі СПК у ВПК вивчали свої та суміжні інструкції.

Наказом МОЗ УРСР № 721 від 12.1959 року з урахуванням об’єму роботи ДОСПК присвоєна перша категорія. Дякуючи підвищенню категорійності закладу стало можливим приріст штатів, мав місце приріст бюджету, розширився об’єм виробництва препаратів.

Лабораторія стандартних сироваток спочатку забезпечувала ізогемаглютинуючими стандартними сироватками всю область, потім освоїли роботу та стали готувати сироватки та     резус-реагенти Криворізька, Дніпродзержинська, Нікопольська та Новомосковська МСПК.

Бактеріологічна лабораторія спочатку контролювала готову продукцію вибірково, потім 100%, з послідуючим обліком результату. З ростом об’ємів виробництва вийшла нова інструкція по бактеріологічному контролю, яка об’єднала 3 напрямки:

  • Контроль умов виробництва
  • Контроль імунологічного процесу на етапах виробництва
  • Бактеріологічний контроль готової продукції

Вивчення властивостей крові людини, механізму дії її під час переливання вимагали від виробничої сфери трансфузіології розділення крові на компоненти, розробка методів їх зберігання у вигляді готової лікарської форми – препаратів крові.

Так, в 50-х роках СПК стали готувати суху плазму, використовуючи метод вакуумного висушування на холоді, а з 1961 року – на спеціальному сублімаційному обладнанні (КС – 6, КС – 30 і т.д.). В ОСПК в 1962 році освоєно випуск препарату крові – сироватка Філатова, якої було випущено 80 літрів методом термічного гідролізу.

Виробництво 219 доз фібриногену у 1964 році стало початком фракціонування плазми на препарати. В 1965 році на базі ДОСПК організована лабораторія фракціонування білків плазми.

В цьому ж, 1965 році, лабораторією впроваджено виробництво 10% розчину альбуміну в об’ємі 125 літрів. Виробництво крові з очишених фракцій білків етаноловим методом на холоді по Кону вимагав на перших етапах оснащення лабораторним устаткуванням: фракціонні столи FS – 50 та рефрижераторні центрифуги.

В 1966 році лабораторією фракціонування освоєно випуск гаммаглобуліну, який в теперешній номенклатурі препаратів поіменовано як імуноглобулін людини нормальний.

 Зростаюча потреба лікувальних закладів в препаратах крові для забезпечення гемотерапії вимагала зростання об’ємів іх виробництва.

Так, в 1982 році силами співробітників обласної СПК лабораторії фракціонування почата реконструкція і монтаж на діючих площах промислового устаткування (2 реактори ємкістю 50 л і суперцентрифуги), які були завершені при активній участі Дніпропетровського машинобудівного заводу та рефрижераторного депо станції Синельникове, що дозволило довести виробництво альбуміну до 2500 л на рік.

З 1987 року на базі ДОСПК та на базі Криворізької СПК відкриті лабораторії по обстеженню донорської крові на гемотрансмісивні інфекції (ВІЛ ½ , маркери гепатитів В і С, сифіліс).

З  2004 р. в  КЗ «Дніпропетровська обласна станція переливання крові» впроваджено автоматичний плазмаферез, що дало змогу  збільшити виробництво свіжозамороженої плазми як для забезпечення хворих, так і для виробництва препаратів крові.

В 1982 р.  почате і в  1995 р. повністю закінчене впровадження одноразової  пластикатної тари  для заготівлі донорської крові.

З 2005 р. проводиться карантинізація донорської  плазми, впроваджена лейко фільтрація донорської крові та її компонентів,  скляні пробірки замінені  на одноразові пластикові. З 2008 р. працює комп’ютеризована  програма «Реєстр донорів», яка зв’язала  між собою  всі заклади служби крові області і гарантує інфекційну безпеку трансфузійних середовищ. В 2010 р. в КЗ «Дніпропетровська обласна станція переливання крові» установлено сепаратор клітин крові, що дало можливість заготовляти концентрат тромбоцитів за принципом « один донор – один хворий». Працює банк кріоконсервованих  еритроцитів рідкісних груп  крові з терміном зберігання до 5 – ти років

На сьогоднішній день служба крові Дніпропетровської області представлена трьома станціями (Дніпропетровська, Криворізька, Нікопольська) та п’ятнадцятю  відділеннями переливання крові, які оснащені необхідним обладнанням: центрифугами, низькотемпературними холодильниками, апаратами автоматичного плазмаферезу, сепараторами клітин крові, необхідним лабораторним обладнанням для якісного лабораторного обстеження компонентів та препаратів крові.

Керівники КЗ «Дніпропетровська обласна станція переливання крові» за весь період діяльності:

  • професор Баринштейн Л. А. ( 1944 – 1946 р.р.)
  • Любошиц С. Е. (1946 – 1951 р.р.)
  • Гречуха Л. К. (1951 – 1954 р.р.)
  • Кібець О. Ф. ( 1954 – 1956 р.р.)
  • Сафронова – Трунова Л. І. (1956 – 1977 р.р.)
  • Малютіна А. В. (1977 – 1996 р.р.)
  • Жиглінський І. В. ( 1996 – 2004 р.р.)
  • Сердюк А. А. ( 2004р – по теперішній час)

 

Адреса: м. Дніпро, Проспект Богдана Хмельницького, 17

Телефон: 056-720-9075

За матеріалами: