Евакогоспіталь № 3582

Більше фото..

В перші дні німецько-радянської війни на базі Дніпропетровської міжрайлікарні (тепер лікарня ім.І.І.Мечникова) та ряду01

клінічних кафедр медичного інституту було сформовано багатопрофільний госпіталь № 1322, який очолив військовий лікар ІІІ рангу Іван Михайлович Кучерявий. Головним хірургом було призначено доцента Д.А.Василенко.

Госпіталь мав у своєму розпорядженні спеціалізовані відділення хірургічного профіля для ліківання бойових ран грудної клітини, органів черевної порожнини, кінцівок, периферичної нервової системи, відділення оперативної урології, ортопедичних та очних хвороб, травм вуха, горла та носа, а також терапевтичне та дерматологічне.

Крім того, госпіталь був оснщений рентген- та фізіотерапевтичними кабінетами, лабораторією, харчоблоком та пральнею.
Колектив госпіталя почав свою діяльність у Дніпропетровську в складних прифронтових умовах. За період з 26 червня по 5 серпня 1941 року він прийняв 2000 поранених.

В умовах воєнної обстановки було прийнято рішення 14 серпня 1941 року перевести госпіталь в м. Старобільськ Ворошиловоградської (Луганської) області.

В кінці жовтня1941 року госпіталь було перенапралено в Алма-Ату, де йому було присвоєно номер та назву – «Спеціалізований евакогоспіталь № 3582». За період перебування в столиці Казахстану було проведено 2400 операції та 1087 переливань крові. Як неодноразово відзначалось в наказах Наркомздрава Казахської РСР, евакогоспіталь № 3582 був одним з найкращих серед лікарських закладів республіки.
У лютому 1943 року госпіталь було нагороджено Червоним прапором.

У кінці жовтня 1943 року госпіталь отримав наказ виїхати до діючої армії в розпорядження 1-го Українського фронту і на початку того ж року він уже функціонував в м. Ніжин.
Після того, як І.М. Кучерявого відізвали у звільнений Дніпропетровськ, керівником госпітала було призначено Лева Йосиповича Рогачевського. В діяльності госпіталю найбільшу вагу приділяли наданню медичної допомоги пораненм в голову.

Після звільнення Києва, госпіталь був переведений в столицю. Потім госпіталь повинен був слідувати за успішно наступаючими військовими частинами і передислокуватися в місто Львів. Але Державний Комітет Оборони СРСР задовольнив клопотання Міністерства охорони здоров'я Української РСР і в червні 1944 направив його в м. Дніпропетровськ для виконання таких важливих завдань:

  • Лікрськоевакуаційне забезпечення поранених з 3-го Українського фронту.
  • Надання спеціалізованої медичної допомоги населенню звільненого м. Дніпропетровська та області;
  • Забезпечення навчальної та наукової роботи в медичному інституті.

15 липня 1944 року евакогоспіталь № 3582 прибув до рідного міста, знову в Дніпропетровську міжрайлікарню, в якій функціонував до березня 1946 року.